Стратегія об'єднаного кіберкомандування збройних сил США

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

У Сполучених Штатах продовжують переглядати підходи до забезпечення національної безпеки в глобальному мережевому середовищі. Найважливішим напрямком цієї діяльності є коригування нормативно-правової бази, що визначає функції федеральних міністерств і підвідомчих структур стосовно кіберпростору. Так, у квітні 2018 року опубліковано "Стратегію об'єднаного кіберкомандування збройних сил США" (Achieve and Maintain Cyberspace Superiority Command Vision for US Cyber Command) - одного з ключових органів міністерства оборони, відповідального за розв'язання комплексу завдань у сфері здійснення інформаційно-технічного впливу на противника і захисту американської мережевої інфраструктури.

Документ про "Стратегія об'єднаного кіберкомандування ЗС США", розроблено з урахуванням положень "Стратегії національної оборони" Сполучених Штатів 2018 року і представляє погляди Пентагону на ведення бойових дій у цьому середовищі. Він визначає мету, ключові завдання командування, шляхи їх вирішення та необхідні для цього ресурси.

У Стратегії розкриваються основні виклики США в кіберпросторі, розглядаються питання національної політики у сфері реагування на мережеві загрози, нормативно-правового регулювання, застосування кіберсил, профілактики ризиків і вдосконалення наявної системи гарантування безпеки інформаційної інфраструктури збройних сил і держави в цілому.

В американському військовому відомстві визнають, що за останнє десятиліття глобальний кіберпростір зазнав значних змін. Результатом поширення інформаційних технологій і засобів комунікації стала поява нових методів інформаційно-технічного впливу на противника. Стверджується, що "діяльність у цьому середовищі може приносити стратегічно значущі результати".

Відповідно до Стратегії окремі держави мають "приблизно рівний" зі Сполученими Штатами кіберпотенціал і достатньо ресурсів для організації повномасштабних мережевих кампаній. За твердженням розробників документа, Росія, Китай, Іран і КНДР активно фінансують військові проєкти, спрямовані на "зниження конкурентної переваги" американських збройних сил у цифровому просторі. При цьому підходи до забезпечення захисту американських комп'ютерних мереж та інформаційних систем, які раніше застосовувалися, фактично визнаються малоефективними.

Положення Стратегії демонструють готовність ЗС США значно підвищити активність кіберсил і вирішувати відповідні завдання, не переходячи до відкритого збройного протистояння. Домінування в інформаційних мережах планується забезпечити за рахунок "безперервності дій", що передбачає захоплення й утримання ініціативи шляхом сковування супротивника і нав'язування йому суперництва в усіх сегментах глобальної інформаційної сфери, а також створення несприятливих умов для його функціонування в ній.

Документ структурно розділений на дев'ять розділів, які послідовно розглядають такі питання: виклики Сполученим Штатам у кіберпросторі, стратегічна обстановка, операційне середовище, національна політика в цифровій сфері, організація "безперервності дій" у мережевому середовищі, задум командувача, довгострокові завдання об'єднаного кіберкомандування збройних сил США, мінімізація ризиків і порядок реалізації Стратегії.

У рамках розгляду наявних і перспективних викликів стверджується, що військова перевага на суходолі, морі, у повітрі та космічному просторі відіграє ключову роль у здатності США відстоювати свої національні інтереси. Завоювання в цих областях багато в чому залежить від домінування в кібернетичному середовищі, якого Сполучені Штати ризикують втратити. Стверджується, що противники безперервно ведуть протиборство зі США, не переходячи межу, яка веде до розв'язування збройного конфлікту, нарощують можливості з негативного впливу на американське суспільство, економіку і збройні сили країни, проводять деструктивні заходи з метою отримання конкурентної переваги та заподіяння шкоди інтересам Вашингтона і його союзників. Це становище посилюється зростаючою залежністю Сполучених Штатів від сучасних технологій.

За оцінками аналітиків Пентагону, для кардинального перелому ситуації, що склалася, потрібно вести активні оборонні дії в кіберпросторі, локалізовувати атаки до того, як противник подолає захист або зможе завдати шкоди.

Ефективна протидія суперникам і утруднення прогнозування ними обстановки досягаються систематичним веденням спільних із міжвідомчими та міжнародними партнерами мережевих заходів. Виходячи з цієї оцінки робиться такий висновок: кіберсили ЗС США мають бути гнучкими, співпраця з партнерами, а операції в мережах мають бути безперервними.

У цьому контексті Стратегію розглядають як "дорожню карту" для об'єднаного кіберкомандування збройних сил із завоювання й утримання переваги в кібернетичному просторі. У документі підкреслюється, що командування є відповідальним за протидію зростаючій агресії супротивників в інформаційній сфері. На нього покладається узгодження і координація процесів планування і проведення кібероперацій.

Як міжвидовий орган управління оперативно-стратегічного рівня об'єднаного кіберкомандування збройних сил має бути здатне організувати протидію відповідним загрозам. З цією метою планується провести роботу із забезпечення координації заходів у цифровому середовищі, організувати надійний захист мереж, також розширити спектр можливих дій як у масштабі держави, так і під керівництвом командувачів угрупованнями американських ЗС.

Аналізуючи стратегічну обстановку, Пентагон визнає, що супротивники використовують обмеження, в рамках яких Сполучені Штати вирішили діяти в кіберпросторі, а саме - традиційно "високий поріг" дій у відповідь на мережеву активність. Суперники Вашингтона використовують уразливость інформаційних систем, залежність держави від мережевої інфраструктури, а також самі американські цінності з метою ослаблення демократичних інституцій та отримання переваг в економічній, дипломатичній і військовій сферах. При цьому кількість загроз у кіберпросторі зростає, вони виходять за межі географічних кордонів і, як правило, трансрегіональні за своєю природою. Зарубіжні країни мають достатньо ресурсів для проведення операцій, які передбачають проникнення в захищені мережі, маніпулювання програмним забезпеченням та інформацією, а також знищення даних, мережевого устаткування і систем.

Зазначається, що "низка держав продемонстрували технічні можливості, необхідні для проведення стратегічних кіберкампаній", що включають крадіжку інтелектуальної власності та персональних даних, а також готовність їх використовувати. Згодом технології деструктивного впливу тільки підвищать потенціал супротивників щодо вирішення подібних завдань.

Крім того, у документі виокремлюють "агресивні недержавні суб'єкти", такі як терористи, злочинці та хакери. Вони становлять меншу загрозу, ніж окремі країни, проте так само здатні завдати шкоди військовим мережам і критично важливим об'єктам інфраструктури США та піддати ризику безпеку американських громадян.

"Войовничі екстремістські організації", такі як ІДІЛ, "Аль-Каїда" та афілійовані з ними групи, дестабілізують цілі регіони. Їхні дії зачіпають глобальні інтереси Вашингтона, загрожують безпосередньо Сполученим Штатам і американським громадянам по всьому світу. Ці групи використовують кіберпростір для просування власної ідеології, зміцнення морально-психологічного стану своїх послідовників і керівництва операціями, спрямованими проти США та їхніх союзників.

Своєю чергою, організовані злочинні угруповання можуть діяти як самостійно, так і в інтересах окремих країн. Вони володіють значними можливостями щодо розкрадання даних і блокування державних функцій, що реалізуються через кіберпростір.

Хакери прагнуть отримати доступ до закритої інформації або завдати шкоди урядовим структурам. Стверджується, що для припинення шкідливої діяльності цих суб'єктів часто недостатньо зусиль цивільних спеціалізованих структур і потрібна допомога з боку збройних сил.

У розділі "Операційне середовище" кіберпростір розглядають як украй нестійку область зі змінною структурою, яка характеризується постійним контактом суб'єктів мережевої діяльності. На думку авторів стратегії, поява в ній нових сегментів сприяє виникненню вразливостей і надає зловмисникам нові можливості для здійснення деструктивного впливу на американські інформаційні мережі та системи. "Жодна мета не залишається статичною, жоден наступальний або оборонний засіб - ефективним тривалий час, перевага в кіберпросторі не є безстроковою".

Противник безперервно веде наступальні дії, тому що вартість самої атаки низька, а отриманий у разі успіху доступ до мережевих ресурсів і задіяні під час цього апаратно-програмні засоби та алгоритми залишаються актуальними протягом тривалого періоду часу. Розвиток кібертехнологій дає змогу всім суб'єктам мережевої діяльності підвищувати свій наступальний потенціал.

Підкреслюється, що в умовах обстановки, що динамічно змінюється, Сполученим Штатам необхідно забезпечити стійкість своєї інформаційної інфраструктури та її кіберзахист на максимальну глибину (якомога ближче до сегментів мереж, що контролює супротивник), а також постійно вести боротьбу зі шкідливою активністю для підтримання тактичної, оперативної та стратегічної переваги над супротивником. Успіх дій у кіберпросторі забезпечується завдяки захопленню ініціативи, збереженню темпу заходів, що проводяться, і недопущенню свободи маневру противника.

Відповідно до "Стратегії національної оборони" (2018) перемога у стратегічному суперництві залежить від ступеня інтеграції всіх інструментів національної могутності.

Успішні дії в кіберпросторі забезпечать США перевагу над противником у всіх середовищах. При цьому розширюється набір силових і розвідувальних інструментів, а одержана аналітична інформація та попереджувальні дані про загрози забезпечують національну безпеку.

У Стратегії зазначено, що єдиний підхід до захисту інформаційної інфраструктури Сполучених Штатів і вирішення завдань у кіберпросторі має відповідати динаміці змін цього середовища. Ситуація ускладнюється тривалими процедурами узгодження і видачі дозволу на відповідні мережеві дії. Глибоко впроваджуючись у мережі, "агресор змушує Вашингтон відповідати постфактум". Кібератаки і несанкціоноване проникнення в інформаційні системи "занадто дорого коштують США і приносять великі дивіденди противникам". У зв'язку з цим "реакційний підхід" призводить до неприйнятного ризику, оскільки під загрозою перебувають безпека американських мереж і даних, процеси ухвалення рішення і, зрештою, успіх усієї діяльності в кіберпросторі.

Для запобігання деструктивним акціям противника в інформаційному середовищі та боротьби зі зростаючими загрозами на об'єднане кіберкомандування покладається відповідальність за формування боєздатних кіберсил і нарощування їхнього потенціалу.

Розділ "Перевага за рахунок безперервності дій" розкриває новий концептуальний підхід Пентагону до виконання завдань у всесвітній конгломерації комп'ютерних мереж. Він передбачає захоплення й утримання ініціативи в кіберпросторі шляхом сковування противника і нав'язування йому суперництва, а також створення несприятливих умов для його функціонування в цьому середовищі. Метод реалізації підходу - скоординований маневр силами і засобами з одночасним веденням як оборонних, так і наступальних дій. Сфера розв'язання завдань - глобальний кібернетичний простір, включно із сегментами, що перебувають у безпосередній близькості до "недружніх" мереж.

Забезпечення безпеки передових сегментів кіберпростору, що перебувають у максимальній близькості до противника, досягається за рахунок підвищення оперативних можливостей кіберсил. Стратегія вказує на необхідність вивчення намірів і потенціалу суперників, виявлення слабких місць (вразливостей) у їхніх мережах, а також протидії шкідливим атакам за межами своїх систем.

Так, ведення безперервного інформаційного протиборства порушує плани противника, підвищує вартість проведених ним заходів і змушує його перерозподіляти ресурси, приділяючи більше уваги оборонним діям. Пентагон планує "переслідувати агресорів" у всіх інформаційних мережах і системах, щоб притягнути їх до відповідальності за будь-яку деструктивну діяльність у кіберпросторі.

Задум командувача об’єднаного кіберкомандування має передбачати досягнення переваги в цифровому середовищі шляхом захоплення ініціативи на тактичному й оперативному рівнях і, зрештою, забезпечення стратегічної переваги над противником. Заходи, що вживаються, мають підвищити свободу маневру американських військ, ускладнити діяльність противника і змусити його зосередитися виключно на оборонних заходах. Крім того, вони спрямовані на підрив упевненості протиборчої сторони в ефективності мережевих дій проти Сполучених Штатів та їхніх союзників.

Основні зусилля штабу об’єднаного кіберкомандування зосереджуються на плануванні, підготовці та проведенні заходів у кіберпросторі в умовах всебічної взаємодії з об'єднаними командуваннями, американськими міністерствами та відомствами, промисловістю та профільними структурами союзників. Намічено залучити нових партнерів і зміцнити зв'язки з органами Пентагону, що вирішують завдання в кіберсфері, зокрема з управлінням інформаційних систем і управлінням національної безпеки міністерства оборони, а також з іншими структурами розвідувального співтовариства.

На штаб кіберкомандування, крім того, покладено функції з надання допомоги та підтримки партнерам США, обміну з ними інформацією в інтересах запобігання спільним загрозам у кіберпросторі. Цей орган відповідає за своєчасне інформування військового і політичного керівництва та командирів (начальників) різних ланок управління про наявні виклики, що складається в мережевому середовищі, а також про зміни, які необхідно внести до керівних документів і порядку застосування кіберсил для гарантованого досягнення переваги в кіберпросторі.

Публікація "Стратегії об'єднаного кіберкомандування ЗС США" ознаменувала чергову спробу Пентагону скоригувати військову політику Сполучених Штатів, надавши їй агресивності та прагнення забезпечити свою перевагу в різних сферах, цього разу - в кіберпросторі. Акцент робиться на розвиток інформаційних і технічних можливостей кіберсил, "спрощенні" процедур їхнього бойового застосування та випереджальні дії (нижче за поріг розв'язання збройного конфлікту) щодо "першочергових загроз", які, на думку Вашингтона, походять насамперед від Росії, Китаю, Ірану і КНДР.