top of page
  • Фото автораgegure

Стаціонарні стратегічні обʼєкти СРСР, частина 2

Тропосферна радіорелейна станція "Юкон"

Розташування: за чотири км на захід від Анадиря Чукотського автономного округу.


Входила в лінію зв'язку "Північ" із 46 тропосферних і радіорелейних станцій (ТРРС), створену в період із 1966 до 1970 рр. для забезпечення зв'язком найвіддаленіших населених пунктів у різних регіонах СРСР. Система складалася із семи ліній і мала два основних вузли з підлеглими центрами і станціями - Західний (20 станцій) і Східний (26 станцій).

Загальна протяжність ТРРЛ становила 13 200 км, що проходила вздовж полярного узбережжя Північного Льодовитого і Тихого океанів.


Будівництво та експлуатацію ТРРЛ "Північ" здійснювали спеціально створені загони Військово-Відновлювального Управління при міністерстві Зв'язку СРСР (до 1946 р. наркомат зв'язку СРСР). Протягом експлуатації лінії "Північ" апаратуру на станціях постійно модернізували, і до 1977 р. коефіцієнт справної дії сягнув 99,99%, а зникнення сигналу навіть на одну хвилину прирівнювалося до НС. У зв'язку з віддаленістю від цивілізації більшості станцій, на них складно було організувати роботу цивільних фахівців і ці станції здебільшого обслуговували самі військові.


Ця ТРРС 8-104 (21-103) була вузловою, носила позивний "Юкон" і обслуговувалася в.ч. 74239. Відмінність вузлової станції від звичайних аналогів у тому, що вона з'єднувала станції одразу з трьох напрямків: на західному напрямку станція "Горький" у с. Світанок, на Північному напрямку станція "Казань" с. Уелькаль, і на Східному напрямку станція "Казань" с. Уелькаль, і на Північному напрямку станція "Уелькаль" с. Уелькаль. Уелькаль, і на Східному напрямку станція "Орел" у с. Сиреники - тому вона мала шість антен, а не дві чи чотири як на звичайних. Однак поряд із нею можна використовувати будь-яку іншу ТРРС.


Семипалатинський випробувальний полігон

Перший і один із найбільших ядерних полігонів СРСР, також відомий як "СВЯП" - Семипалатинський випробувальний ядерний полігон. Офіційна назва: 2-й Державний центральний науково-дослідний випробувальний полігон (2 ДЦНДВП). У середовищі випробувачів полігон отримав неофіційну назву "двійка".


Будівництво полігону було розпочато 1947 року відповідно до секретної постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1947 р. № 1092-313 сс/оп "Питання Гірської станції (об'єкта № 905)". Постановою Ради Міністрів № 2939-955 від 21 серпня 1947 р. уже розпочате будівництво передали військовому відомству, і полігон отримав нову назву - "Навчальний полігон №2 Міністерства Збройних сил СРСР (військова частина № 52605)". Першим начальником "Навчального полігону № 2" був генерал-лейтенант артилерії П. М. Рожанович, науковим керівником - заступник директора Інституту хімічної фізики Академії наук СРСР М. А. Садовський, згодом академік. Недоліком була присутність у Семипалатинську консульства КНР, але через деякий час його закрили.


Перше випробування ядерної зброї в Радянському Союзі було проведено на цьому полігоні 29 серпня 1949 року. Потужність бомби становила 22 кілотонни. Створення полігону було частиною атомного проєкту, і вибір було зроблено, як виявилося згодом, вельми вдало - рельєф місцевості дав змогу проводити підземні ядерні вибухи і в штольнях, і в свердловинах.


12 серпня 1953 року на полігоні було випробувано термоядерний заряд РДС-6с потужністю 400 кілотонн. Вибух був низький повітряний, заряд розміщувався на вежі на висоті 30 м. над землею. Унаслідок цього випробування частина полігону була дуже сильно заражена радіоактивними продуктами вибуху, і досі в деяких місцях зберігається невеликий радіаційний фон.


22 листопада 1955 року було проведено випробування термоядерної бомби РДС-37 на висоті близько 2 км скиданням із літака.


11 жовтня 1961 року на полігоні був проведений перший в СРСР підземний ядерний вибух.


Після набрання чинності Міжнародним договором про заборону ядерних випробувань у трьох середовищах (у повітрі, космосі та під водою), підписаним 10 жовтня 1963 року в Москві між СРСР, США і Великою Британією, на полігоні почали проводити тільки підземні вибухи.

РЛС "Дніпро"


Із середини 1960-х років проводили роботи з модифікації РЛС "Дністер", у результаті яких стала можливою поява радіолокаційної станції нового типу - РЛС "Дніпро". Нова станція мала вдосконалені антени: сектор огляду кожної з двох антен було збільшено до 60 градусів, рупор вкоротили з 20 метрів до 14 і встановили поляризаційні фільтри, завдяки яким точність вимірювання за кутом місця значно зросла. Нові потужні передавачі та фазування їх в антенах збільшили дальність дії станції, також покращилася робота на нижніх кутах.

Одним із нововведень на станціях такого типу стало застосування режиму міжтактового когерентного накопичення сигналів. Встановлення потужнішої ЕОМ збільшило пропускну здатність РЛС удвічі. У результаті дальність виявлення станції "Дніпро" становила 2 500 км.

Після успішних випробувань 1974 року було ухвалено постанову про доведення наявних станцій до нового рівня. Через вісім років, із серпня 1970 року до лютого 1973 року, на озброєння було поставлено кілька станцій типу "Дніпро", які були встановлені на вузлах раннього виявлення ракет, а також на вузлах виявлення космічних супутників. Але роботи з поліпшення обладнання тривали, що дало можливість створити нову модифікацію - РЛС "Дніпро-М".

У станції нового типу було поліпшено управління випромінюванням антен, використовувався принцип когерентного накопичення імпульсів, підвищилася завадостійкість. Зондувальні сигнали випромінювалися в дециметровому діапазоні, а дальність виявлення зросла до 4 800 км. Пройшовши випробування в Заполяр'ї, РЛС "Дніпро-М" було прийнято в експлуатацію.


РЛС «Дніпро» в Україні


В 1992 році РФ підписала на 15-річний термін договір з Україною про використання станцій «Дніпро» під Севастополем і Мукачево. Станції обслуговувались українським персоналом, а отримана інформація направлялась в Головний центр СПРН в Солнечногорську-7. За цю інформацію Росія щорічно перераховувала Україні, за різними даними, від 0,8 до 1,5 млн доларів. В 2008 році РФ оголосила про вихід з угоди і 26 лютого 2009 року РВ-4 і РВ-5 припинили передачу сигналу на командний пункт.


В жовтні 2014 року, після анексії Криму Росія оголосила, що РЛС «Дніпро» під Севастополем буде модернізована і заступить на бойове чергування в 2016 році. Однак пізніше стало відомо, що замість модернізації там буде споруджено нову РЛС «Яхрома». Таким чином зараз в Україні функціонує одна РЛС «Дніпро» біля Мукачево. Сьогодні тут працює Західний центр радіотехнічного спостереження (ЗЦРС). Він входить до мережі Національного центру управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ).


1 340 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

ECHELON

bottom of page