Система "Периметр"

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Система "Периметр" (індекс УРВ РВСП - 15Е601, у Західній Європі та США відома як англ. Dead Hand, буквально "Мертва рука") - комплекс автоматичного управління масованим ядерним ударом, створений у СРСР у розпал Холодної війни, що використовується Росією досі. Призначений для гарантованого доведення бойових наказів від вищих ланок управління (Генеральний штаб Збройних сил, Управління РВСП) до командних пунктів і окремих пускових установок стратегічних ракет, які стоять на бойовому чергуванні, у разі надзвичайного стану, коли лінії зв'язку можуть бути пошкоджені.

У США існував схожий за призначенням комплекс передачі наказу про запуск - Аварійна система ракетних комунікацій (англ. Emergency Rocket Communications System).

"Периметр" є альтернативною командною системою для всіх родів військ, що мають на озброєнні ядерні заряди. Її було створено як резервну систему зв'язку на випадок, якщо ключові вузли командної системи "Казбек" і лінії зв'язку РВСП будуть знищені першим ударом згідно з розробленою в США концепцією Обмеженої ядерної війни.

Для забезпечення гарантованого виконання своєї ролі система була від самого початку спроектована як повністю автоматична, і в разі масованої атаки здатна ухвалити рішення про адекватний удар у відповідь самостійно, без участі (або за мінімальної участі) людини. Існування подібної системи іноді називають аморальним, проте вона є по суті єдиним фактором стримування, що дає реальні гарантії відмови потенційного противника від концепції нищівного превентивного удару.

За твердженням Володимира Яриніча, одного з розробників системи, система також слугувала страховкою від ухвалення вищим керівництвом країни поспішного рішення на основі неперевіреної інформації. Отримавши сигнал від системи попередження про ракетний напад, перші особи держави могли активувати систему "Периметр" і спокійно очікувати на розвиток подій, перебуваючи водночас у цілковитій упевненості, що навіть знищення всіх, хто має повноваження на віддання команди про атаку у відповідь, не зможе запобігти удару відплати. Тим самим повністю виключалася можливість ухвалення рішення про удар у відповідь у разі помилкової тривоги.

Після наказу, отриманого від вищих ланок управління РВСП на спеціальний командний пункт, відбувається запуск командної ракети 15П011 зі спеціальною головною частиною 15Б99, яка в польоті передає команди на запуск усім ПУ і командним пунктам РВСП, що мають відповідні приймачі.

Командні пости системи

Очевидно, є спорудами, аналогічними стандартним ракетним бункерам РВСП. Містять необхідну для забезпечення роботи системи контрольну апаратуру і системи зв'язку. Імовірно інтегровані з пусковими установками командних ракет, однак, найімовірніше, вони рознесені на досить велику відстань для забезпечення кращої роботи системи.

Командні ракети

До комплексу командної входять ракети 15П011 і мають індекс 15А11, розроблені КБ "Південне" на базі ракет 15А16 (МР УР-100У). Оснащені спеціальною головною частиною 15Б99, що містить радіотехнічну командну систему розроблення ОКБ ЛПІ, призначену для гарантованого доведення бойових наказів центрального командного пункту до всіх командних пунктів і пускових установок в умовах впливу ядерних вибухів і активної радіоелектронної протидії, під час польоту ГЧ на пасивній ділянці траєкторії. Технічна експлуатація ракет ідентична експлуатації базової ракети 15А16. Пускова установка 15П716 - шахтна, автоматизована, високозахищена, найімовірніше - модернізована ПУ ОС-84. Не виключається можливість базування ракет і в інших типах пускових шахт.

Розробку командної ракети розпочато за ТТТ Міноборони 1974 року. Льотно-конструкторські випробування проводилися на НДІП-5 (Байконур) з 1979 по 1986 рік. Загалом проведено 7 пусків (з них 6 - успішних і 1 - частково успішний). Маса ГЧ 15Б99 - 1412 кг.

Приймальні пристрої

Забезпечують приймання наказів і кодів компонентами ядерної тріади від командних ракет у польоті. Ними оснащені всі пускові установки РВСП, всі РПКСН і стратегічні бомбардувальники. Імовірно, приймальні пристрої апаратно пов'язані з контрольно-пусковою апаратурою, забезпечуючи автономне виконання наказу на запуск.

Автономна контрольно-командна система

Міфічний компонент системи - ключовий елемент Машини Судного дня, про існування якої немає жодних достовірних відомостей. Деякі прихильники існування такої системи вважають, що це складна експертна система, оснащена безліччю систем зв'язку і датчиків, які контролюють бойову обстановку. Ця система, ймовірно, відстежує наявність та інтенсивність переговорів в ефірі на військових частотах, отримання сигналів телеметрії з постів РВСП, рівень радіації на поверхні та в околицях, регулярне виникнення точкових джерел потужного іонізуючого та електромагнітного випромінювання за ключовими координатами, які збігаються водночас з джерелами короткочасних сейсмічних збурень у земній корі (що відповідає картині нанесення множинних наземних ядерних ударів), і, можливо, присутність на КП живих людей. На підставі кореляції цих факторів система, ймовірно, і ухвалює підсумкове рішення про необхідність удару у відповідь.

Інший передбачуваний варіант роботи системи - при отриманні інформації про перші ознаки ракетного нападу Верховний головнокомандувач переводить систему в бойовий режим. Після цього, якщо протягом певного часу командний пункт системи не отримує сигнал на зупинку бойового алгоритму, то відбувається пуск командних ракет.

Експлуатація системи та її поточний статус

Після постановки на бойове чергування комплекс працював і періодично використовувався під час командно-штабних навчань. Командний ракетний комплекс 15П011 з ракетою 15А11 (на базі МР УР-100) стояв на бойовому чергуванні аж до червня 1995 року, коли в рамках угоди СНО-1 комплекс був знятий з бойового чергування. За іншими даними, це сталося 1 вересня 1995 року, коли в 7-й ракетній дивізії (смт. Виползово) було знято з чергування і розформовано 510-й ракетний полк, озброєний командними ракетами. Ця подія збіглася в часі із завершенням виведення з бойового складу РВСП ракет МР УР-100 і процесом переозброєння 7-ї ракетної дивізії, який розпочався в грудні 1994 року, на рухомий ґрунтовий ракетний комплекс "Тополь".

У грудні 1990 року у 8-й ракетній дивізії (смт. Юр'я) на бойове чергування заступив полк (командир - полковник С. І. Арзамасцев) з модернізованим командним ракетним комплексом, який отримав назву "Периметр-РЦ", до складу якого входить командна ракета, створена на базі МБР РТ-2ПМ "Тополь".

Також є дані, що раніше до складу системи "Периметр" поряд із ракетами 15А11 входили командні ракети на базі БРСД "Піонер". Такий рухомий комплекс із "піонерівськими" командними ракетами носив найменування "Горн". Індекс комплексу - 15П656, ракети - 15Ж56. Відомо, принаймні, про один підрозділ Ракетних військ стратегічного призначення, на озброєнні якого стояв комплекс "Горн", - 249-й ракетний полк, що дислокувався в місті Полоцьк Вітебської області 32-ї ракетної дивізії (м. Постави), з березня-квітня 1986 року по 1988 рік стояв на бойовому чергуванні з рухомим комплексом командних ракет.

Організації, задіяні у виробництві комплектуючих і технічному обслуговуванні комплексу, відчувають труднощі з фінансуванням. Висока плинність кадрів, внаслідок чого падає кваліфікація персоналу. Незважаючи на це, керівництво РФ неодноразово запевняло іноземні держави, що ризику випадкового або несанкціонованого запуску ракет не існує.

У західній пресі за системою закріпилася назва "Dead Hand" (Мертва рука).

За твердженням журналу Wired у 2009 році, система "Периметр" функціонує і готова завдати удару у відповідь.

У грудні 2011 року командувач РВСП генерал-полковник Сергій Каракаєв заявив, що система "Периметр" існує і перебуває на бойовому чергуванні.

У 2018 році колишній начальник Головного штабу РВСП Віктор Єсін заявив, що система "Периметр" виявиться малоефективною в разі можливого виходу США з Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності.