РПГ-6

РПГ-6 - радянська ручна протитанкова граната.

ТТХ РПГ-6

Довжина корпусу гранати: 136 мм

Діаметр корпусу гранати: 96 мм

Маса гранати: 1130 г

Маса вибухової речовини: 580 г

Історія та конструкція

З появою на полі бою Другої світової війни німецьких Пантер, Тигрів та самохідних артилерійських установок типу Фердинанд з лобовою бронею, еквівалентною 80-100 мм й більше з'явилася необхідність у створенні потужніших протитанкових засобів, у тому числі і гранат для ураження такої техніки. І саме з цією метою у 1943 році в московській філії НДІ-6 радянськими конструкторами у стислі терміни було створено ручну протитанкову кумулятивну гранату РПГ-6, яка призначена для ураження броньованої техніки, її екіпажу, озброєння та обладнання, займання пального та боєприпасів. Під час проведення військових випробувань у тому ж таки 1943 році граната РПГ-6 показала себе чудово і при ударі головною частиною по цілі пробивала броню до 120 мм, у той час як її попередник РПГ-43 міг пробити близько 70 мм. Після вдалих випробувань було віддано наказ прийняти нові гранати РПГ-6 на озброєння Червоної армії і було розгорнуто їх виробництво. Серійне виробництво даних гранат тривало до 1945 року, але на озброєнні вони перебували до 1950-х років.

Сама граната РПГ-6 складалася з корпусу і руків'я. В корпусі було розміщено заряд вибухової речовини, кумулятивний вузол, стабілізаційний пристрій, відкидну планку з денцем і детонатор ударної дії з трьома ступенями запобігання. Ударний механізм РПГ-6 розміщувався всередині рукоятки. Її загальна маса складала 1130 г, а маса вибухової речовини була 580 г. Також на її корпусі знаходились додаткові стабілізатори які забезпечували гранаті спрямований політ.

Однією з особливостей гранати РПГ-6 було те, що вона була дуже простою у виробництві. Всі деталі штампувалися з листової сталі, а різьбові з'єднання отримувалися шляхом накатки. Ручка гранати виготовлялася з листової сталі товщиною у півміліметра. Граната споряджалася тротилом методом заливки. Всі ці чинники дозволили запустити РПГ-6 в масове виробництво в короткі терміни.

Гранати РПГ-6 в той час постачались в розібраному вигляді, корпус окремо, запал та рукоятка окремо. Запал забезпечував миттєвий вибух розривного заряду гранати. Він складався з наперстка (для складання всіх елементів запала), капсуля-детонатора (для вибуху додаткового детонатора) і додаткового детонатора (для вибуху розривного заряду гранати). Боєць носив гранати в зібраному вигляді, але без запалів, тому, отримуючи гранату РПГ-6, він мав рукоятку нагвинтити на корпус гранати. Запал носився окремо від гранати.

Метання гранат РПГ-6 проводилося з положення стоячи і з коліна. Але щоб уникнути ураження осколками та ударною хвилею, кидання гранат РПГ-6 можна було здійснювати тільки з окопу або укриття. У напрямку польоту гранати не повинно бути ніяких перешкод (сучки, гілки, кілки, висока рослинність тощо), за які кинута граната може при ударі передчасно вибухнути. Метати гранату потрібно так, щоб вона вдарилася саме об броню танка (бронемашини) дном корпусу.