top of page
  • Фото автораgegure

Під грифом таємно. Бойові дельфіни Севастополя.

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

У Севастополі 60-их років минулого сторіччя було створено перший у Радянському Союзі океанаріум, де готували та застосовували у справі бойових дельфінів. Це місце трималося під суворим секретом десятки років, і тільки після розвалу СРСР завіса таємниці спала, породивши навколо цих ссавців багато байок і небилиць.

Парадокс Грея

Батьками-засновниками океанаріуму слід вважати головнокомандувача ВМФ Радянського Союзу Сергія Горшкова та радянського розвідника, морського офіцера Віктора Калганова, який прославився тим, що видобув з німецького штабу в Угорщині карту мінних полів на Дунаї і завдяки чому врятував від підриву Дунайську флотилію та зберіг життя сотень бійців.


"На створення океанаріуму в Севастополі Віктора Андрійовича (Калганова) спонукала стаття англійського дослідника Джеймса Грея, який показав, що дельфіни за меншої потужності розвивають під водою високу швидкість (37 км/год). Це так званий парадокс Грея. Він зміг переконати головнокомандувача ВМФ Радянського Союзу Сергія Георгійовича Горшкова, якому під час війни врятував життя, що доцільно вивчати дельфінів та знайти біонічні принципи їхнього швидкого плавання, щоб використовувати під час будівництва нових кораблів та підводних човнів для флоту" - Людмила Богданова


Значною мірою на рішення відкрити океанаріум вплинули розвіддані про підготовку бойових дельфінів у ВМС США з 1960 року та їх застосування для охорони кораблів у пунктах базування американського флоту.


"Океанаріум мав вирішити проблеми, які виникли при будівництві атомних підводних човнів. Потрібно було винайти таку методику, за якої за меншої потужності двигуна вони розвивали б більшу швидкість і були малошумними".


Як база для океанаріуму розглядалися різні місця в Криму, але вибір упав на Козачу бухту в Севастополі. Її плюсом виявилася велика площа і природний «паркан» – мис з Північної сторони. Для вивчення принципів плавання дельфінів було побудовано гідродинамічний канал довжиною 50 метрів. У стінах каналу були оглядові віконця для вивчення гідродинаміки плавання та кінематики руху дельфінів.

Також секретний комплекс, який розміщувався на площі 19 га, включав великий гідротехнічний комплекс, що складався з трьох вольєрів, басейнів, насосних та водозабірних станцій, казарму, лабораторний корпус та багато інших допоміжних будівель та споруд.

З дикої природи у світ науки

Дельфінів для океанаріуму відловлювали у відкритому морі. З трьох видів дельфінів, що мешкають у Чорному морі, для тренування та життя в неволі підходить найбільший вид – Афаліна. До речі, в інших океанаріумах світу тренують переважно їх.

Досвід вилову дельфінів у Криму був у Ялтинського рибколгоспу, тому океанаріум щільно співпрацював з ялтинськими рибалками. Якщо коротенько, вилов відбувався так: для пошуку дельфінів прямував вертоліт, який засікав череду і передавав координати рибалкам. Потім виходили два сейнери (рибопромислове судно для вилову риби), які закривали дельфінів у кільці за допомогою довгої та широкої сітки. Усередину кидали рибу. До дельфінів підпливали тренери, які за допомогою стріли піднімали на судно. Для тварин там були виготовлені спеціальні ванни з морською водою. Під час транспортування до бази їх постійно поливали водою, щоб дельфіни не пересихали.


Період адаптації диких дельфінів займає приблизно півроку-рік. Після цього їх починають навчати. Завдання швидкого пропливу дельфіна в гідродинамічному каналі вирішували так: натягували волосінь по всій довжині тунелю, чіпляли рибку до неї і простягали від одного краю до іншого. Дельфіну доводилося за нею плисти, а співробітники з кожним разом збільшували швидкість.


Рухи дельфінів записувалися на відеоплівку, потім детально вивчалися фахівцями.

На початку 1970-х років проект із вивчення швидкого плавання цих ссавців було завершено. Вченим вдалося розгадати парадокс Грея: складки шкіри дельфіна гасять завихорення, які виникають під час руху, тому їм не доводиться витрачати сили на їхнє подолання. Ці напрацювання знайшли застосування у кораблебудуванні.


За словами колишніх співробітників океанаріуму, на території закритої частини проводилися випробування корпусів підводних човнів, які використовували для руху техніку плавання дельфінів. Проте життя океанаріуму після завершення проекту не зупинилося.


Пошук мін та диверсантів

У 1970-х роках американці успішно використовували бойових дельфінів проти плавців та диверсантів у В'єтнамі. За деякими даними, у В'єтнамі за допомогою бойових дельфінів американці знищили близько 50 бійців, які хотіли замінувати американські кораблі.

Бойовий досвід застосування дельфінів у США спонукав головнокомандувача ВМФ Горшкова розвивати такий напрямок і у радянських військах.

Тоді й почали одразу працювати за трьома напрямками: пошук та порятунок (допомога водолазам при їх роботі), пошук мін та боротьба з диверсантами.

Під час розробки пошуково-рятувальної системи було поставлено завдання: дельфін повинен виконувати команди не свого тренера, а сторонньої людини. Дельфін мав виявити предмет під водою завдяки своєму ехолокатору, відбуксирувати до нього водолаза, а потім повернути його назад. Ця система була розроблена та прийнята на озброєння. За допомогою дельфінів у Чорному морі було виявлено близько 50 затонулих предметів – торпед, мін, ракет і навіть один надмалий підводний човен у районі Феодосії.

Проект пошуку дельфінами мін також виявився успішним. Ця система працювала так: на кормі катера встановлювали важіль, який морський "боєць" мав натискати при виявленні боєприпасу. Дельфін йшов і сканував ехолокатором грунт. Коли він виявляв міну, натискав на важіль. Потім він мав позначити міну. Дельфінові одягали спеціальний намордник, він пірнав до міни і встановлював біля неї мітку.

Розробка системи боротьби з диверсантами виявилася набагато складнішою, ніж допомога водолазам та виявлення мін. Протидиверсійна система мала працювати так: у районі Костянтинівської батареї була встановлена клітка, в яку містився дельфін, який сканував вхід до Севастопольської бухти. При виявленні плавця він натискав на спеціальний важіль, сигнал передавався на командний пункт і розпочинався процес пошуку диверсанта. Для тренувань дельфінів брали свого водолаза, вивозили його на зовнішній рейд, скидали за кілометр від входу до бухти. Водолаз йшов у бік входу в бухту, а дельфін мав його виявити. У 90% випадків дельфін виявляв плавця. Але ця система мала низку вразливих місць. Наприклад, дельфіна можна було навчити виявляти плавця з ластами, причому він не реагував на тих, хто рухався за допомогою буксирів.


Міфи

Навколо севастопольських дельфінів ходить багато байок. Найпоширеніший слух - дельфіни-вбивці, яким закріплювали багнети. Вони нібито патрулювали вхід до Севастопольської бухти та знищували ворожих плавців. Але це байка. Навіть якщо на дельфіна вдягнути зброю, від цього він не стає вбивцею. Дельфін йде на контакт з плавцем із дружніх спонукань, а це підступна людина перетворюється на вбивцю, начепивши зброю.

Ще один міф – дельфіни-камікадзе. Щоб підготувати дельфіна до біотехнічної системи, потрібно з ним займати від року до двох років. І після цього надсилати його як підривника? З іншого боку, припустившись такої можливості теоретично, скільки вибухівки ми можемо причепити до дельфіну? Кілограм 10? І що може зробити? У торпеді 400 кг вибухівки, у міні близько 400 кг. Крім того, дельфін легко ліквідувати на підході до корабля - йому треба кожні дві-три хвилини спливати за повітрям.


Гроза Перської затоки

У 1991 році після розпаду Радянського Союзу дельфінарій у Севастополі перейшов під юрисдикцію України. Буквально відразу всі військові експерименти з тваринами були припинені. Сильні тренери звільнилися і переїхали до рф. Океанаріум, що залишився не при справі, виживав тим, що готував вистави для публіки, але ситуація продовжувала погіршуватися. У 2000 році в ЗМІ просочилася інформація про те, що три дельфіни та одна білуха ще радянського призову були продані Ірану. Українські чиновники поспішили заявити, що «чисто з мирною метою».

Тим часом у США військові дослідження продовжуються й досі. На сьогодні на семи спеціальних базах ВМС США працюють за різними програмами 250 тварин. Через все зростаючий тиск захисників природи, а також з міркувань безпеки всі ці експерименти засекречені, так що відомо про них небагато. За повідомленнями американських ЗМІ, один із підрозділів вже охороняє акваторію військово-морської бази Кінгс-Бей у штаті Джорджія, а найближчим часом планується використовувати їх при охороні бази Бангор у штаті Вашингтон, де дислокуються підводні ядерні ракетоносці класу «Огайо».

Вишкіл членів цього спецзагону було перевірено у бойовій обстановці під час операції «Буря в пустелі». Біля узбережжя Кувейту морські тварини спочатку зачистили територію від бойових плавців супротивника, а потім розпочали виявлення мін. Під час Другої іракської війни дельфінів активно застосовували для розмінування іракського порту Умм-Каср. Спільна служба людини та дельфіна, особливо у бойових умовах, сильно зближує їх. Люди прагнуть вшанувати своїх бойових товаришів. За видатні заслуги один із дельфінів на ім'я Таффі нещодавно був урочисто здійснений у сержанти ВМС США.

Зараз інтерес до бойових дельфінів виявляють Індія, Іран, Ізраїль та низка інших держав. Тим часом, на одностайну думку співробітників Інституту проблем екології та еволюції, набагато продуктивніше використовувати дельфінів не у військових, а мирних цілях. Наприклад, вони можуть бути дуже ефективними при обстеженні підводних споруд, зокрема газопроводів. Дельфін здатний помітити будь-яке механічне пошкодження або струмінь газу, що виходить із труби, сфотографувати їх, та закріпити троси, якими можна спустити під воду необхідне обладнання.

1 067 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Phalanx CIWS

bottom of page