Операція «Червоний світанок»

20 березня 2003 року, війська Коаліції вторглися в Ірак, щоб скинути диктатора Саддама Хусейна, і звільнити іракський народ від його тиранії. Протягом трьох тижнів американські сили утримували Багдад, але Хусейну вдалося втекти зі столиці. Після цього відбулося дев’ятимісячне полювання на втікача-президента. Стежка до Хусейна буде ретельно протоптана професіоналами розвідки, використовуючи надійну агентуру та методи детального аналізу.

Солдат проходить повз плакату з Саддамом Хусейном у Тікриті, Ірак, 2003 рік.

Після краху режиму Хусейна, 4-а піхотна дивізія зайняла район Тікриту, де безпосередньо народився диктатор. Було розгорнуто декілька тактичних груп агентурної розвідки, в склад яких входили слідчі Армії США, агенти контррозвідки та перекладачі, які працювали по всьому району влітку 2003 року. Щоденна взаємодія цих груп з місцевими дала величезну кількість інформації про сімейну мережу Хусейна.

Спершу пошуки Хусейна були зосереджені на агресивному переслідуванні особливо цінних цілей, тих урядових лідерів, чиї імена були у «чорному списку» або в «Іракській колоді». Ранній успіх прийшов із захопленням кількох іракських лідерів, включаючи секретаря президента Хусейна в середині червня 2003 року. Однак, хоча американські сили затримували особливо цінні цілі одного за одним, вони все ще не були близькі, щоб впіймати Хусейна, оскільки його політична сила розвіялася після падіння режиму. Співробітники розвідки зрозуміли, що політичні лідери не проведуть їх до Хусейна.

Натомість аналітикам потрібно було зосередитися на особистих зв’язках Хусейна. Аналітики розвідки з 4-ої піхотної дивізії, 1-ої бригадної бойової групи розробили «трирівневу стратегію», яка базувалась на п’яти сім’ях, котрі знали Хусейна з юності. Співробітники армійської розвідки з 1-ої ББГ та Оперативної Групи Спеціальних Операцій 121 (англ. Task Force 121) створили діаграми аналізу зв'язків, які вказали на мережу Хусейна. Вони починались з особистих стосунків між його найближчими довіреними особами та членами сім’ї. У міру того, як людей затримували або арештовували, допити виявляли подальші зв’язки, які позначались на схемах. Рейди до домівок підозрюваних виявляли додаткові докази несподіваних зв'язків у мережі.

Аналізуючи цей новий пласт інформації з різних джерел, співробітники армійської розвідки незабаром зосередилися на братах Аль-Мусліт, членах внутрішнього кола охоронців Хусейна. За словами майстера-сержанта Джеймса Фергюсона, колишнього аналітика розвідки 4-ої піхотної дивізії, «сім’я Муслітів була ключовою, оскільки вони забезпечували все внутрішнє коло охоронців. Ми зробили наліт на Омара Аль-Мусліта, який був головою сімейства на своїй фермі, і це надало нам безліч фотографій ким були ці люди. Тож нам фактично було дійсно що шукати».

11 жовтня наймолодшого брата сім’ї Аль-Мусліта було спіймано та передано 4-ї ПД. Під час допиту він викрив Басіма Латіфа, водія та близького друга Ібрагіма Аль-Мусліта, останній з яких був одним з небагатьох людей, яким Хусейн довіряв, а отже, був можливим ключем для визначення його місцеперебування. Басіма, раніше опитаного та звільненого, повернули для повторного допиту. На ньому він нарешті розкрив місцеперебування Ібрагіма Аль-Мусліта, і сказав, що той повідомив його безпосередньо Хусейну.

Після допиту Басіма події почали стрімко розвиватися. Рано вранці, 13 грудня 2003 року, Task Force 121 здійснила наліт на одне з місць, наданих Басімом, і захопила Ібрагіма Аль-Мусліта. «Ми знали, що ми близькі до цілі», - сказав Фергюсон. «Одна з оперативних груп захопила Ібрагіма, і це той персонаж, кого всі вважали ключовим». Під час допиту Ібрагім нарешті викрив те, що Хусейн переховується на фермі Ад-Даурі, на південь від Тікриту. Пізніше, того ж вечора, в рамках операції «Червоний Світанок» 1-ша ББГ та Task Force 121 завдали ударів по двох фермерських будинках біля річки Тигр. Первинний обшук не зміг знайти Хусейна; однак дві агентурні команди врешті-решт виявили його схованку. Підійшовши до нещодавно виявленого місця розташування, Task Force 121 виявила прихований отвір, у якому ховався колишній диктатор. Це був один невеличкий глинобитний будинок огороджений високими стінами по периметру та металевим примурком. Під час ретельного обстеження конструкції, замаскованої під звалище цегли та будівельного сміття, солдати виявили під наваленням в ґрунті дірку 2-2,5 м завглибшки. На дні було влаштоване лігвище, де міг спокійно лежати один дорослий чоловік.

Коли солдати зняли кришку з «лисичої нори», кудлатий бородатий чоловік підняв руки і сказав «Я – Саддам Хусейн. Я – президент Іраку, і я готовий до переговорів». Лідер командос спокійно закрив кришку отвору і відповів «Президент Буш передає вітання». Разом з Glock, з «лисичої нори» було вилучено два АК-47 та 750 000 доларів США.

Іракський перекладач позує поруч з захопленим Саддамом Хусейном, якого щойно витягли зі схрону. Грудень 2003 року.

З оголошенням американською адміністрацією про захоплення С.Хусейна, що переховувався протягом більше ніж пів року від окупаційних військ та нової іракської влади, багато шиїтів та іракських курдів влаштували публічне святкування події. З іншого боку, на сунітській стороні, за кілька годин після оголошення про захоплення президента, поблизу поліцейської дільниці у Ель-Халдей в Анбарі пролунав вибух автомобіля, начиненого вибуховою речовиною. В наслідок теракту загинуло 10 іракців й ще 20 поранене, переважна більшість постраждалих — поліцейські.

Успішне полювання на Хусейна стало прямим результатом наполегливих зусиль численних офіцерів армійської розвідки, сержантів та рядового складу 4-ої піхотної дивізії, 1-ої бригадної бойової групи та Task Force 121. Ця явна перемога стала нагородою детальному аналізу розвідки та продемонструвала постійне значення однієї з найдавніших дисциплін розвідки - агентурної розвідки.

Джерело: army.mil