Операція "Нескорена свобода" Частина 2

«Нескорена Свобода» Афганістан / Війна в Афганістані

7 жовтня 2001 — 15 серпня 2021

Поточний збройний конфлікт між Міжнародними силами сприяння безпеці під проводом НАТО та ультрарадикальним ісламіським рухом Талібан на території Афганістану. Збройний конфлікт розпочався 7 жовтня 2001 року з вторгнення американських та британських військ за планом операції «Нескорена свобода» у відповідь на терористичні акти 11 вересня 2001. За станом на 2019 рік воєнні дії відбуваються у два етапи:

• операція «Нескорена свобода» — Афганістан (2001–14);

• «Рішуча підтримка» (2015-21).

На першому етапі війська коаліції, що нараховували понад 40 країн-учасниць, у першу чергу США, завдали військової поразки Талібану, відсторонивши його від влади. Завдяки військовій присутності коаліційних сил, які окупували всю країну, афганська влада спочатку забезпечила заснування та роботу Тимчасового уряду Афганістану, а після проведення виборів у 2004 році — й постійного уряду Хаміда Карзая. До 2014 року, після досягнення визначених в операції завдань, тривало поступове скорочення військової присутності іноземних військ на території Ісламської держави Афганістан, створення та нарощування спроможностей Афганської народної армії та допомога у підтриманні безпеки в усіх регіонах країни.

У 2014 році війська МССБ забезпечили проведення других вільних виборів в Афганістані, а з 1 січня 2015 року військовий компонент під проводом НАТО перейшов на другий формат ведення війни в Афганістані, що отримав назву операція «Рішуча підтримка». У 2021-ому році почалося офіційне виведення військ США і НАТО. 15 серпня 2021 року Талібан повністю захопив територію Афганістану.

Поява Талібану

У вересні 1994 року на півдні Афганістану зародився рух повстанців, який згодом отримав назву Талібан. Незабаром рух Мухаммеда Омара узяв під свій контроль 12 з 34 провінцій Афганістану. У лютому 1995 року Талібан, захопивши Газні та провінцію Вардак, підступив до Кабула. 27 вересня 1996 року Талібан, контролюючи вже значні території західного, південного та східного Афганістану, здобув Кабул і проголосив про створення Ісламського Емірату Афганістан.

На території контрольованих ними районах, таліби нав'язували своє фундаменталістське тлумачення ісламу, видаючи постанови, що забороняли жінкам працювати поза домом, відвідувати школу або залишати свої будинки, якщо їх не супроводжував родич чоловіків.

Шах Масуд і Дустум, колишні затяті вороги, змушені були піти на мирову, створивши Об'єднаний фронт боротьби проти талібів, широко відомий як Північний альянс. Окрім таджицьких сил Массуда та узбеків Дустума, Об'єднаний фронт включав формування газарейців та пуштунські сили під керівництвом командувачів, таких як Абдул Хак і Хаджі Абдул Кадір. Північний альянс розпочав отримувати різнопланову допомогу від Росії, Ірану, Таджикистану та Індії. 1998 році таліби захопили Мазарі-Шариф, Дустум втік у ​​вигнання.

Поступово протистояння між сторонами, що воювали, ставало все кривавішим. Після взяття Мазарі-Шаріфа і Баміана таліби почали масові розстріли узбеків і газарейців. За даними ООН, у період з 1996 до 2001 року Талібан провів щонайменше 15 масових страт, вбиваючи тисячами мирних мешканців, у першу чергу газарейців-шиїтів.

До кінця 1998 року під контролем Талібану опинилося 90 % території Афганістану, Північний альянс контролював лише одну провінцію.

Талібан публічно засудив напади 11 вересня. Президент США Джордж Буш виставив талібам ультиматум про видачу Осами бен Ладена, «негайно закрийте усі навчальні табори терористів, видайте усіх терористів та їхніх прихильників і надайте Сполученим Штатам повний доступ до терористичних таборів для інспекції». Але Осама бен Ладен був захищений традиційними законами гостинності пуштунів. До початку вторгнення США та НАТО в Афганістан таліби вимагали доказів вини бен Ладена, а згодом погодилися видати Осаму бен Ладена. Президент США Джордж Буш відхилив цю пропозицію, посилаючись на політику типу «ми не ведемо переговорів з терористами».

Вже після американського вторгнення лідери талібів неодноразово просили провести ретельне розслідування та висловлювали готовність передати бен Ладена третій країні для проведення належного розслідування. США відмовились і продовжили бомбардування аеропорту Кабул та інших міст.

Відразу після атак командувач Центрального командування ЗС США генерал Томмі Френкс доповів президенту Джорджу Бушу та міністру оборони Дональду Рамсфельду, задум проведення військової операції, що пропонувалося здійснити шляхом вторгнення конвейнційних сил у 60 000 військових — проте, за умови всебічної підготовки не раніше ніж через шість місяців. Рамсфельд і Буш висловили побоювання, що звичайне вторгнення в Афганістан може провалитися, як це сталося з Радянським Союзом та британцями за довгу історію Афганістану. Наступного дня генерал Френкс повернулися з планом застосування сил спеціальних сил США.

26 вересня 2001 року, через п'ятнадцять днів після атаки 11 вересня, США таємно доставили членів підрозділу Управління спеціальних акцій ЦРУ на чолі з Гері Шроеном у складі команди «Зубодробилка» (англ. Jawbreaker) до Афганістану, які сформували групу зв'язку з Північним Альянсом.

7 жовтня 2001 року Сполучені Штати офіційно проголосили про початок операції «Нескорена свобода» і разом з Великою Британією розпочали воєнні дії на території Афганістану. Першим етапом військової операції було проведення повітряної наступальної операції. По важливих об'єктах на території країни, в першу чергу тренувальним таборам Аль-Каїди та Талібану, засобам ППО, а також цілям у містах Кабулу, Кандагару і Джелалабаду були завдані авіаційні удари із застосуванням літаків стратегічної авіації, вертольотів «Апач» і крилатих ракет «Томагавк» з підводних човнів, крейсерів і есмінців американського та британського флотів.

Протягом наступних декількох тижнів американська авіація проводила бомбардування цілей.

18 жовтня 2001 року оперативні групи «зелених беретів» 555 та 595, зі складу 5-ї групи спеціальних операцій, посилені бойовими контролерами Повітряних сил, двома вертольотами MH-47E «Чинук» 160-го авіаполку ССО здійснили 11-годинний переліт з авіабази Карші-Ханабад в Узбекистані на відстань 300 кілометрів через гори Гіндукуш в Афганістан. У районі висадки спецназівці зв'язалися з агентами ЦРУ та Північним альянсом. Протягом кількох тижнів Північний альянс за допомогою американських сухопутних та повітряних сил захопив кілька ключових міст, вибивши звідти талібів.

19 жовтня підрозділ 75-го полку рейнджерів здійснив десантування 4-ма літаками Lockheed MC-130 на польовий аеродром південніше Кандагару та захопив комплекс будинків, технічних споруд тощо, що пізніше стало передовою базою «Носоріг».

9 листопада 2001 року Північний альянс провів першу серйозну наступальну операцію з початку повітряної кампанії, здобувши місто Мазарі-Шаріф. Втрата Мазарі-Шаріфа завдала Талібану серйозний удар. Багато хто з польових командирів, що підтримували рух Талібану перейшли на бік Північного Альянсу після першої ж поразки.

13 листопада таліби без бою залишили Кабул, що знаходився під їх владою з 1996 року. Кілька днів по тому вони контролювали лише південну частину Афганістану, і місто Кундуз на півночі. Облога Кундуза тривала з 11 до 23 листопада і завершилася капітуляцією сил Талібану. Усі полонені в старовинній фортеці Калайі-Джангі таліби, однак, підняли заколот, який протягом тижня Північний альянс за підтримки американських спецпідрозділів і авіації не міг подавити. У ході боїв у Калайі-Джангі США зазнали першу підтверджену втрату від дій противника — загинув співробітник ЦРУ Джонні «Майк» Спенн.

Після падіння Кабула та Кандагара частка Аль-Каїди, включаючи бен Ладена та інших ключових лідерів, відійшли в область Тора Бора в Білих горах, за 20 км від пакистанського кордону — там, де з часів радянсько-афганської війни існувала розгалужена мережа печер з підготовленою обороною. За даними розвідки в Тора-Бора переховувалася велика кількість бойовиків та високопосадовців як Аль-Каїди, так і Талібану. З 12 до 17 грудня тривали бої за Тора-Бора. На печерний комплекс наступали місцеві збройні загони, за підтримки авіації США. Після взяття печери були ретельно оглянуті. Як з'ясувалося, бен Ладен встиг втекли напередодні битви. Але в цілому, військова операція, яка тривала два з половиною місяці, увінчалася успіхом — рух Талібан було відсторонений від влади і практично втратив спроможності до організованої збройної боротьби.