Операція "Вавилон"

18:35, неділя, сьоме червня, 1981 рік. Ядерний центр Аль-Тувайта недалеко від Багдаду.

Іракський полковник Фахрі Хусейн Джабер не може повірити своїм очам, не зважаючи на спеку, його кінцівки холонуть. Вісім винищувачів F-16 в пустельному камуфляжі проносяться над околицями Багдада на рівні дахів. Реактивний грім заставляє всіх жителів Багдаду підняти очі в небо. На крилах реактивних літаків Зірки Давида.

За мить вони піднімаються на 5000 футів і кожен з них скидає 2000-фунтову бомбу Mark-84 на нову промислову гордість Іраку, французький ядерний реактор Осірак. Величезний купол реактору знищено за дві хвилини. Вісім сталевих птиць зникають у пустельному пейзажі.

Реактор “Осірак” після удару.

Це було успішним закінченням секретної операції “Вавилон”, вона ж “Опера”, проведеної ізраїльськими повітряними силами. Ціллю операції, як заведено в демократичному світі, було запобігання розробки Іраком ядерної зброї.

В 1975 році, Ірак зміг дійти домовленостей з Францією, щодо придбання дослідницького реактору Осіріс та Ісіс, 72 кілограм урану і підготовки персоналу. Ще до відправки реактору в Ірак, ізраїльські агенти в 1979 році здійснили диверсію на Осірісі, а в 1980 році агенти Моссаду ліквідували єгипетського фізика Яхью Ель-Машада в Парижі, він був головою іракської ядерної програми.

В угоді між Іраком та Францією було виключене використання реакторів у воєнних цілях, що було майже неможливим, не дивлячись на всі звинувачення в сторону Хусейна. В 2003 році професор фізики Гарвардського університету сказав, що для збору достатньої кількості плутонію за допомогою Осірака необхідно було кілька десятиліть, а не років.

В 1977 році тогочасний прем’єр міністр Ізраїлю Менахем Беґін санкціонував створення моделі іракського реактору на якій льотчики могли відпрацьовувати бомбардування. Міністр закордонних справ Ізраїлю ініціював переговори з Францією, Італією та США про припинення побудови реактору в Іраку, але не отримав ніяких гарантій.

Ізраїль провів низку таємних операцій, до яких входила диверсія 1979 року та вбивство Яхью Ель-Машада у Франції, також листи з погрозами отримали посадовці та технічні спеціалісти. Після диверсії 79-го, Франція включила пункт в договір з Іраком, про те, що французький персонал буде вести постійний нагляд за реактором. Не зважаючи на це Бегін вирішив, що превентивний удар необхідний.

Відстань між ізраїльськими авіабазами та реактором була дуже значною – понад 1600 кілометрів. Винищувачам треба було непомітно пролетіти над Саудівською Аравією та Йорданією, що унеможливлювало дозаправку в повітрі. В кінці-кінців вони дійшли висновку, що ескадрилья F-16 та F-15 для прикриття, зможе здійснити точний удар по реактору та повернутися назад.

Ізраїльський уряд розділився, багато політиків переживала за нестійкий мирний процес в ізраїльсько-єгипетських відносинах, вони також вважали, що удар може погіршити відносини з французами. Але Беґін настояв на проведенні операції і вона була схвалена.

Не зважаючи на те, що основна процедура удару була сформована раніше, вони потребували детальних розвідданих, які Ізраїлю надав Іран, який в вересні 1980 року вже здійснив один з авіаналітів на реактор. Також за місяць до операції ізраїльські дипломати таємно зустрілись з представниками Ірану і домовились про використання авіабази в Тебризі, в якості запасного аеродрому для операції.

Операція “Опера” була назначена на 7 червня 1981 року. Бійці Підрозділу 669 – елітний підрозділ повітряних сил Ізраїлю, що спеціалізується на порятунку збитих льотчиків та евакуації бійців з-за лінії фронту, були перекинуті на територію Іраку заздалегідь. Літаки заправлялися на злітній смузі з включеними двигунами, щоб вилетіти з максимальним запасом пального. Операція розпочалася о 15:55.

F-16 полковника Ілана Рамона з маркуванням операції “Опера” на носу літака.

Ударна ескадрилья складалася з восьми літаків F-16A, кожен з яких мав по дві некеровані бомби уповільненої дії Mark-84 вагою 910 кг. Ескадрилья з шести літаків F-15A була призначена для забезпечення підтримки винищувачів. Пілотами F-16 були Зеєв Раз, Амос Ядлін, Доббі Яффе, Хагай Кац, Амір Начумі, Іфтах Спектор, Релік Шафір і Ілан Рамон. Раз очолив атаку і пізніше був нагороджений начальником штабу за своє лідерство. Рамон, який був наймолодшим пілотом, що брав участь в операції, пізніше став першим ізраїльським астронавтом і загинув в катастрофі шатла "Колумбія".

Ізраїльські літаки покинули авіабазу Еціон, безперешкодно пролетівши в повітряному просторі Йорданії та Саудівської Аравії. Щоб уникнути виявлення, ізраїльські пілоти, перебуваючи в йорданському повітряному просторі, розмовляли арабською мовою з саудівським акцентом і повідомили йорданським авіадиспетчерам, що вони є саудівським патрулем, який відхилився від курсу. Пролітаючи над Саудівською Аравією, вони видавали себе за йорданців, використовуючи йорданські радіосигнали. Ізраїльські літаки були настільки завантажені, що зовнішні паливні баки, які були встановлені на літаках, вичерпалися в польоті. Баки були скинуті над саудівською пустелею.

Король Йорданії Хусейн, який відпочивав в Акабській затоці, став свідком прольоту літаків над своєю яхтою і помітив їх ізраїльське маркування. Беручи до уваги розташування, курс і озброєння літаків, Хусейн швидко зробив висновок, що іракський реактор є найбільш вірогідною ціллю. Хусейн негайно зв'язався зі своїм урядом і наказав надіслати попередження іракцям. Проте через збій зв'язку повідомлення так і не було отримано, і ізраїльські літаки непоміченими увійшли до повітряного простору Іраку. Досягнувши повітряного простору Іраку, ескадрилья розділилася: два літаки F-15 сформували тісний ескорт для ескадрильї F-16, а решта літаків F-15 розосередилися в повітряному просторі Іраку для відволікання уваги і забезпечення готовності до дій. Штурмова ескадрилья знизилася до 30 м над іракською пустелею, намагаючись пролетіти під радарами іракської оборони. Наступні дії вам вже відомі.

Наступного дня, полковник Фахрі Хусейн Джабер, що був відповідальним за повітряну оборону західної частини Іраку та всі офіцери під його командуванням були публічно страчені через повішення, за неспроможність захистити саму важливу стратегічну ціль країни та єдину надію на створення ядерної програми.

Після успіху операції світова спільнота та зокрема Рада Безпеки ООН, характерно для себе, різко засудили дії Ізраїлю та зобов’язали виплатити компенсацію Іраку і сім’ї загиблого французького інженера. Також у відповідь на зухвалу атаку, США призупинили поставку озброєння Ізраїлю. Цікаво було ще те, що операція застала зненацька не тільки Ірак, а і США, що в Штатах сприйняли за поразку американської розвідки.