top of page
  • Фото автораgegure

Навчально-бойовий винищувач МіГ-29УБ (9–51)


Для забезпечення ефективної підготовки льотчиків ВПС та швидкого освоєння ними нового типу літака ММЗ ім. А.І.Мікояна відповідно до Постанови ЦК КПРС та РМ СРСР від 19 січня 1976 р. та наказу МАП від 22 березня 1976 р. розробив двомісний навчально-бойовий варіант винищувача, який одержав позначення МіГ-29УБ (9–51).


Тактико-технічні вимоги до навчально-бойового літака були узгоджені 1977 р., і наступного року розгорнулося його проектування. У 1979 р. випустили ескізний проект та виготовили макет МіГ-29УБ. У тому ж році відбулося засідання макетної комісії та розпочалося будівництво першого дослідного зразка «спарки», який отримав №951 (бортовий 51 синій). У 1980 р. збирання машини було завершено і вона надійшла на наземні випробування.

Перший МіГ-29УБ б/н 51 синій

У перший політ МіГ-29УБ №951 підняв 29 квітня 1981 р. льотчик-випробувач ММЗ ім. А.І.Мікояна А.Г.Фастовець. Обов’язки провідного інженера з випробувань «спарки» виконував В.Н.Уткін, обов’язки техніка літака — В.М.Стручков. Перша двомісна машина літала досить довго і багато. У червні 1987 р. у рамках програми створення корабельного винищувача МіГ-29К здійснила 22 польоти на море в районі Очакова.


1982 р. дослідне виробництво ММЗ ім. А.І.Мікояна випустило другий випробувальний двомісний літак, який отримав №952 (б/н 52). Вперше полетів 23 серпня 1982 р. Машина також брала участь у ДСІ (до 27 листопада 1983 р. вона виконала 70 польотів). Випробування 952-го тривали до 10 квітня 1986 р., коли на ній був проведений останній. 213-й політ, після чого її розібрали, а консолі її крила використовували на випробувальному літаку МіГ-29 №916.


У 1985 р. МіГ-29УБ було запущено у серійне виробництво на Горьківському авіаційному виробничому об’єднанні ім. С.Орджонікідзе (нині АТВТ Нижегородський авіабудівний завод (НГАЗ) «Сокіл»). При цьому спочатку основні частини планера (крило, киль, стабілізатор, більшість елементів конструкції фюзеляжу) виготовлялися в Москві, на заводі «Прапор праці», і вирушали до Горького, де будували передню частину фюзеляжу, проводили остаточне складання літака і монтаж обладнання. Пізніше на НГАЗ «Сокіл» було освоєно повний цикл виробництва літака — від виготовлення всіх деталей та агрегатів до остаточного складання. Офіційно на озброєння МіГ-29УБ було прийнято 1991 р. У Горькому на той час збудували вже майже дві сотні таких машин.

*МіГ-29 (9–13)

Для того, щоб розмістити другу кабіну (місце інструктора) без істотної зміни конструкції фюзеляжу, вирішили демонтували обладнання радіолокаційний прицільний комплекс (РЛПК), включаючи бортову РЛС НО19, а для відпрацювання завдань прицілювання та застосування зброї на «спарці» зберегли в повному складі Оптико-Електронний Прицільно-Навігаційний Комплекс — 29УБ (ОЕПрНК-29УБ) з квантовою оптико-локаційною станцією КОЛС та НСЦ, дещо модифікувавши його з урахуванням встановлення дубльованої системи індикації та управління.

Місце інструктора

Відповідно до такого спрощення, з озброєння виключили ракети середньої дальності з напівактивної радіолокаційною головкою самонаведення (РСД з ПАРГС) Р-27Р та залишили ракети з тепловою головкою самонаведення Р-73 і Р-60. Також можливе застосування авіабомб та некерованих авіаційних ракет, що розміщуються на шести підкрилових точках підвіски. Ще є вбудована гармата ГШ-30–1, в якій 54 30мм патронів.

Озброєння “спарки”

Шасі трьохопорне, з одноколісними основними та двоколісними передніми стійками. Катапультне крісло — К-36ДМ. Двигуни типу ТРДДФ РД-33. Є газотурбінний енерговузол ГТДЕ-117 потужністю 66,2 кВт. Регульовані повітрозабірники на зльоті та посадці закриваються захисними панелями і забір повітря проводиться через верхні п’ятисекційні входи. Паливна система складається з п’яти фюзеляжних та двох крилових баків. Можлива підвіска фюзеляжного ПТБ на 1500 л та двох крилових ПТБ по 1150 л.

Місце інструктора знаходиться за місцем “учня”. Воно оснащене повним комплектом управління та системи індикації, крісло залишилось тим самим. Фонар був загальний для двох місць та відкривався вгору-назад. В інструктора також наявний перископ з великим екраном і дзеркалом, що випускається при посадці і при рулюванні.


“Очі” інструктора

Довжина “спарки” порівняно з звичайним МіГ-29 збільшилась всього на 100 мм та склала 17 метрів 42 сантиметри. За льотно-технічними даними двомісна машина теж майже не відрізнялася від одномісної: при нормальній злітній масі (без підвісок14600 кг) максимальна швидкість польоту МіГ-29УБ у землі становила 1500 км/год, максимальне експлуатаційне навантаження — 9G, а скоропідйомність -330 м/с. Дещо зменшилися максимальна швидкість при польоті на великій висоті (2230 проти 2450 км/год), практична стеля (17500 проти 18000 м) і дальність польоту (біля землі -680 і 710 км, на великій висоті — 1410 і 1430 км відповідно).

Порівняння МіГ-29УБ №951, серійного МіГ-29УБ та одномісного МіГ-29 (9–12)

Наявність на МіГ-29УБ комплексу ОЕПрНК-29УБ дозволила навчати льотчиків, а при необхідності і вести ближній маневрений повітряний бій із застосуванням керованих ракет з тепловою головкою самонаведення (Р-60 та Р-73) і гармати ГШ-30–1, а також завдавати ударів по візуально видимих наземних цілях авіаційними бомбами і некерованими авіаційними ракетами. Для підготовки до польотів на перехоплення, роботи з БРЛС та застосування керованих ракет з напівактивною радіолокаційною головкою самонаведення, а також до дій у особливих випадках при відмови обладнання на «спарці», була встановлена відповідна імітаційна апаратура. Контрольно-записувальна апаратура та засоби об’єктивного контролю (СОК) мали підвищувати достовірність та прискорювати процес аналізу навчальних польотів.


В 1992 році в підпорядкування ВПС України перейшло 19 (?) МіГ-29УБ (9–51).

Наразі МіГ-29УБ (9–51) експуатують три бригади, а саме 40 БрТА, 114 БрТА і 204 БрТА, всього 11 бортів. Майже всі вони виготовлені в 1990–1991 році. Розуміємо, що літаки старі та ресурс закінчується, тому на ЛДАРЗ виконують ремонт. Внаслідок чого МіГ-29УБ отримують ресурс планера — 700 годин ( 8 років ), гарантійний ресурс — 200 годин та гарантійний срок служби та зберігання — 4 роки, 2 з яких безпосередньої експлуатації. Більшість літаків пройшли ремонт в 2018–2022 році, тобто є досить великий ресурс та їх його хватить до 2026 року, як мінімум.

МіГ-29УБ б/н 99 синій з 40 БрТА

Відомо про три літаки, що знаходяться в приватній колекціїї в США. Це б/н 30 білий, 37 жовтий та 64 червоний.

б/н 30 білий

б/н 37 жовтий

б/н 64 червоний

З 2006 по 2011 рік в Азербайджан продано 4 МіГ-29УБ б/н 61, 63, 70 та ще один 76.

В 2011 році в Судан продано МіГ-29УБ б/н 80.

МіГ-29УБ ВПС Судану

Загалом, з 1992 року по 2011 продано 8 МіГ-29УБ.

15 липня 1995 року востаннє вилетів МіГ-29УБ б/н 10 зі складу 114 винищувального авіаційного полку. По невизначеним обставинам врізався в землю біля с.Бовшів, екіпаж у складі м-ра Козлова А.Г., к-на Захожого С.Є. загинув.


157 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page