.png)
Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz
Міністерство державної безпеки НДР (нім. Ministerium für Staatssicherheit), неофіційно скор. Штазі нім. Stasi)) - таємна поліція, контррозвідувальний і розвідувальний (з 1952 року) державний орган Німецької Демократичної Республіки.
Штаб-квартира розташовувалася в окрузі Ліхтенберг Східного Берліна.
Історія
Міністерство державної безпеки НДР під керівництвом Вільгельма Цайссера було створено за образом і подобою радянського МДБ 8 лютого 1950 року. Міністерство державної безпеки НДР також контролювало іншу спецслужбу НДР - Військову розвідку Національної народної армії НДР (Militärische Aufklärung der Nationalen Volksarmee). За часів холодної війни вважалася однією з найсильніших спецслужб у світі, поряд із КДБ і ЦРУ.
Викриття агента спецслужби НДР Гюнтера Гійома було однією з причин відставки федерального канцлера Західної Німеччини Віллі Брандта в травні 1974 року.
При МДБ НДР діяло Представництво КДБ СРСР (в\ч пп 62504, дислокація - Берлін-Карлсхорст). Аж до 1990 року міністерство щільно співпрацювало з КДБ, наприклад, КДБ запрошував агентів НДР завести оперативні бази в Москві і Ленінграді для стеження за німецькими туристами. Еріх Мільке ставився до офіцерів міністерства як до "чекістів Радянського Союзу", а 1978 року Мільке офіційно наділив агентів КДБ у НДР тими самими правами і владою, що і в СРСР.
Операції
Міністерство державної безпеки мало великий вплив практично на всі аспекти життя громадян Німецької Демократичної Республіки. До середини 1980-х років мережа інформаторів, яких називали "неофіційними співробітниками" (нім. Inoffizielle Mitarbeiter, IM) розвивалася швидкими темпами як у межах власної країни, так і на Заході.
У 1989 році чисельність співробітників і агентів держбезпеки оцінювали відповідно в 91 015 осіб на штатній основі і близько 200 000 неофіційних співробітників. Це означає, що приблизно кожен п'ятдесятий громадянин НДР співпрацював із міністерством, що є одним із найвищих рівнів насичення суспільства агентурою у світовій історії.
Міністерство державної безпеки старанно контролювало поведінку громадян Східної Німеччини з метою кардинального запобігання будь-яким політично некоректним діям. Девіз Штазі "Неважливої інформації не існує" із завидною завзятістю втілювався в життя. Міністерство мало в своєму розпорядженні досьє майже на кожного з 16 мільйонів жителів НДР (і багатьох жителів ФРН, особливо перебіжчиків), включно зі школярами та людьми похилого віку. Центральною в'язницею попереднього ув'язнення Штазі була Берлін-Хоеншенгаузен. Там утримували тих, хто намагався втекти на захід або отримати дозвіл на виїзд, а також інакомислячих, які зазнавали політичних переслідувань. В'язнів виснажували, застосовуючи до них методи фізичного та психологічного впливу.
Однією з "візитних карток" Штазі стало використання так званих "законсервованих запахів" (Geruchskonserven) - герметично закупорених скляних посудин зі зразками запаху тіл підозрюваних в антидержавній діяльності або помислах. Десятки тисяч зразків являли собою або викрадені предмети одягу, або тканину оббивки стільця, на якому сидів заарештований (як у фільмі "Життя інших"). Спеціально навчені собаки могли знайти людину за запахом, проте запах доказом не вважали і використовували тільки "для звуження кола підозрюваних". Всупереч поширеній думці, цей метод перебував на озброєнні й у звичайної поліції, ба більше, його застосовують і понині. Крім цього, ресурси служби використовували для проникнення в західнонімецький уряд і спецслужби з метою їхнього підриву, що, на думку істориків, виконували винятково вміло, оскільки східнонімецьких агентів викривали вельми рідко.
Вищим досягненням Штазі стало впровадження в оточення канцлера Віллі Брандта офіцера МДБ Гюнтера Гійома. Разом зі своєю дружиною Крістель, він в 1956 року під виглядом біженця приїхав до ФРН, а з лютого 1970 року розпочав роботу в апараті канцлера, швидко ставши одним із найдовіреніших помічників Брандта. Найуспішнішою акцією, проведеною спільно з радянською зовнішньою розвідкою і на надані нею кошти, став підкуп кількох депутатів Бундестагу, що дозволив запобігти поразці федерального канцлера Брандта при голосуванні щодо вотуму довіри йому 27 квітня 1972 року і тим самим забезпечити подальшу ратифікацію договорів ФРН із Радянським Союзом, Польщею та НДР, які закріпили непорушність східних кордонів ФРН, що склалися після Другої світової війни. Гійом був викритий і заарештований тільки у квітні 1974 року. За опублікованими даними, під псевдонімами "Грегор" і "Нотаріус" зі Штазі співпрацював і майбутній голова Партії демократичного соціалізму, багаторічний лідер лівої фракції в бундестазі Грегор Гізі, хоча сам він це заперечував, а двічі проведене прокуратурою Німеччини розслідування правових наслідків не мало.
Значного успіху Штазі в альянсі з радянською зовнішньою розвідкою домоглася в 1980-х роках, коли в Західній Німеччині був основний плацдарм НАТО і дислокувалося найпотужніше угруповання збройних сил блоку. Американські стратеги, побоюючись отримати від СРСР ядерний удар у відповідь по своїй території, розмістили в Західній Німеччині балістичні ракети середньої дальності. На трьох ракетних операційних базах було розгорнуто 108 пускових установок для ракет "Першинг-2". Фактор особливого ризику для СРСР полягав у тому, що підльотний час ракет "Першинг-2" зі стартових позицій у лісистих районах Баварії до об'єктів у центрі європейської частини Радянського Союзу становив усього 8-10 хвилин, що робило їх надзвичайно небезпечною зброєю першого удару. Розвідникам вдалося завербувати низку високопоставлених військових чиновників Західної Німеччини і Західного Берліна, які мали в своєму розпорядженні відомості про організацію, бойовий склад, дислокацію та озброєння військ НАТО, плани їх бойової підготовки, обладнання театру воєнних дій, розташування і плани будівництва позицій ракет середньої дальності і сховищ ядерної зброї. Отримана секретна інформація сприяла підписанню в грудні 1987 року лідерами СРСР і США Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності.
15 серпня 1985 року у ФРН таємниче зник 48-річний Ганс-Йоахім Тідге, який курирував у Федеральній службі захисту конституції контррозвідку проти НДР. Однак уже 19 серпня Тідге дав пресконференцію у Східному Берліні, з якої стало зрозуміло, що він вирішив порвати зі своїм минулим, почавши нове життя в НДР. Пізніше в берлінському Університеті ім. Гумбольдта Тідге Гумбольдта Тідге захистив докторську дисертацію "Контррозвідувальні функції відомства з охорони конституції Федеративної республіки Німеччини", що описувала діяльність BfV, включно з операціями служби електронного спостереження.
Структура
Головне управління "А" (нім. HVA, Hauptverwaltung Aufklärung - зовнішня розвідка) налічувало більше ніж 4 тисячі співробітників і близько 38 тис. агентів (переважно громадян ФРН).
Внутрішня структура МДБ була дуже розгалуженою. Органами МДБ в округах були окружні відділи (Bezirksverwaltung, до 1952 року - земельні відділи (Landesverwaltung), на чолі з керівником земельної адміністрації (Leiter der Landesverwaltung)) на чолі з керівником окружної адміністрації (Leiter der Bezirksverwaltung), у районах - районні відділи (Kreisdienststelle). Крім того, до МДБ належала прикордонна охорона та охоронний полк імені Дзержинського.
Comments