top of page
  • Фото автораgegure

МіГ-31


МіГ-31 призначений для перехоплення і знищення повітряних цілей на гранично низьких, середніх і великих висотах, вдень та вночі, в простих і складних метеоумовах, при застосуванні противником активних і пасивних радіолокаційних завад, а також фальшивих теплових цілей.

«Пізнай себе і свого ворога» в інтернетах пишуть, що це з праці Сунь-Дзи «Мистецтво війни», ну я не читав то стверджувати не буду, але порада дійсно варта уваги. МіГ-31, а точніше його модифікація МіГ-31к – носій «Кинжалів», більш відомий як «блохоліт», але менше з тим, вже давно кошмарить значну частину українських земель своїми зльотами на аеродромах білоросії. Апарат серйозний – двохмісний надзвуковий винищувач-перехоплювач, перший росіянський бойовий літак четвертого покоління, за класифікацією НАТО – FoxHound (фоксгаунд, лисячий гончак).


Розробка

МіГ-31 «FoxHound» був розроблений на основі МіГ-25 «Foxbat». Foxbat був швидким, але не достатньо маневреним. Він був створений для перехоплення повітряних загроз за допомогою потужної радіолокаційної системи та ракет великої дальності, подолання великих відстаней на швидкості та застосування потужного корисного навантаження проти цілі. Однак МіГ-25 не мав достатнього контролю на малих висотах, був суто висотною зброєю і покладався на наземний радар для перехоплення. МіГ-31, хоч зовні і нагадує МіГ-25, по суті є окремим літаком з потужнішими двигунами, вищою маневреністю на низьких висотах та другим членом екіпажу в задній частині кабіни, який керує розширеною радіолокаційною системою.

Розробка винищувача-перехоплювача найменованого «изделие 83 або самолёт Е-155МП» розпочалась в ОКБ-155 в 1966 році. Основною задачею що стояла перед конструкторами було розширення бойових можливостей винищувача за допомогою сучасного електронного обладнання включаючи РЛС з пасивною фазованою антенною решіткою, збільшення дальності польоту та тривалості баражування перехоплювача. Перший політ, прототип МіГ-31, здійснив в 1975 році, вже наступного року розпочались державні спільні випробування, які складались з двох етапів та тривали до 1980 року. У 1981 році постановою Ради Міністрів СРСР винищувач-перехоплювач МіГ-31 був прийнятий на озброєння, на заміну перехоплювача Ту-128.

Конструкція

Літак виконаний по нормальній аеродинамічній схемі, з трапецієвидним крилом, двокілевим вертикальним та цільноповоротним диференційним горизонтальним оперенням, двома двигунами в хвостовій частині фюзеляжу і трьохопорним складаним шасі. Сам планер виконаний з алюмінієвих сплавів з робочою температурою до 150 градусів (до 33% конструкції), зони високого кінетичного нагріву при високих надзвукових швидкостях виконані з титану (16% конструкції) та нержавіючих сталей (50% конструкції).

Основним силовим елементом планера являється, як і на МіГ-25, є зварна середня частина фюзеляжу, в якій на відміні від попередника зменшена кількість деталей з нержавіючих сталей.

Паливо розміщується в 7 фюзеляжних, 4 крилевих і 2 кілевих баках. Система заправлення – централізована.

Корпус МіГ-31 може створювати додаткову підйомну силу до 25%, ракети напівутоплені в корпус.

Носова частина фюзеляжу вироблення з алюмінієвих сплавів і складається з відсіку для радіоелектронного обладнання, кабіни для екіпажу, закабінного відсіку для для обладнання, а попереду до носової частини приєднаний радіопрозорий обтічник РЛС.

Місце льотчика в передній частині

Екіпаж розташовується тандемом, в передній частині - льотчик, в задній – штурман-оператор. Обидві кабіни герметичні, відділені одна від одної прозорою плексигласовою перегородкою товщиною 10 мм; в них розміщені катапультні крісла К-36ДМ . Ліхтарі кабіни відкриваються вверх-назад.

Місце оператора-навідника

Трьохлонжеронне крило з кутом стріловидності по передній кромці 41° має кореневий наплив із кутом стріловидності 70°. На верхній поверхні кожної консолі крила встановлено аеродинамічний гребінь. Крило має щілинні закрилки, елерони і по всій довжині консолі чотирьохсекційні відхильні носки з кутом відхилення 13°. На зовнішніх підкрильових пілонах передбачена підвіска двох зовнішніх баків ємністю по 2500 літрів

Консолі суцільноповоротного горизонтального оперення можуть відхилятися як синхронно (для управління за тангажем), так і диференційно (для управління за креном).

Двокілеве вертикальне оперення, встановлене з кутом розвалу 8°, оснащене рулями напрямку. Під хвостовою частиною фюзеляжу з розвалом у 12° розташовані аеродинамічні гребені.

Система управління літаком МіГ-31 - механічна. Гаргрот, розташований зверху середньої частини фюзеляжу, прикриває проводку (троси і жорсткі тяги).

На нижній поверхні фюзеляжу перед нішами основних опор шасі є гальмівні щитки, що виконують одночасно функції стулок шасі. Основні опори шасі літака оснащені візком із двома колесами розмірами 950×300 мм; прибираються вперед. Заднє колесо основної опори розташоване зі зміщенням у зовнішній бік відносно переднього.

Передня опора шасі оснащена двома колесами 660×200 мм, і на відміну від МіГ-25 складається назад.


Двигуни

На МіГ-31 встановлені двигуни Д-30Ф6(1979 р), які були розроблені на базі цивільного Д-30 від Ту-134, з форсажною камерою і соплом, двигун модульний, ступінь двохконтурності рівний 3.

Двигун має п'ятиступінчастий компресор низького тиску, десятиступінчастий компресор високого тиску, трубчасто-кільцеву камеру згоряння, двоступінчасті турбіни високого і низького тиску. Максимальна температура газів на вході в турбіну становить 1660 К.

Двигун Д-30Ф-6

Форсажна камера забезпечена кільцями, що забезпечують стабільність горіння, надзвукове сопло має в розширювальній частині спеціальні пластинчасті клапани для впуску повітря й усунення пульсацій тиску у вихлопному струмені газів. Для запуску форсажної камери застосовується метод уприскування палива "вогнева доріжка". У процесі створення у двигуна спостерігалося віброгоріння у форсажній камері, проблему вирішили установкою "п'ятого об'єднаного колектора".

У двигуні застосовано сплави титану, нікелю і сталі. Суха маса двигуна - 2416 кг.

Повітрозабірники двигунів - бічні, збільшеного, порівняно з МіГ-25, перерізу; кількість повітря, що надходить до двигунів, регулюють нижніми стулками і верхнім горизонтальним клином автоматично залежно від висоти і швидкості польоту.


Система управління озброєнням

Основу системи управління озброєнням літака МіГ-31 становить імпульсно-доплерівська радіолокаційна станція (БРЛС) з пасивною фазованою антенною решіткою (ПФАР) РП-31 Н007 «Заслон». Свого часу МіГ-31 став першим в світі винищувачем оснащеним БРЛС з фазованою антенною решіткою і залишався таким до початку 21 століття. Вперше на бойовому літаку РЛС отримала три канали роботи, виявлення, підсвіченя цілі та класифікацію цілі.

Для підвищення ефективності застосування літаки ДРЛВ А-50 і МіГ-31 можуть автоматично обмінюватися цілевказанням. МіГ-31 в свою чергу має можливість наводити на ціль наземні комплекси ППО.

Перехоплювач здатний вражати крилаті ракети на низьких висотах (включно з надшвидкими). Здатний вразити супутник на висоті до 120 км та перехоплювати цілі, що летять з швидкістю до 5 Махів (~6125 км/год).


Озброєння

Літак оснащений 23 мм 6-ти ствольною гарматою ГШ-6-23 з боєзапасом в 260 набоїв при скорострільності 8000 постр/хв. Основна бойова міць реалізуються через керовані ракети. 4 керованих ракети типу Р-33 дальної дій. Дальність становить від 120 до 304 км залежно від покоління.

2 керовані ракети середньої дальності Р-40Т, з дальністю від 80 до 110 км та 4 керовані ракети малої дальності Р-60, Р-60М та Р-73. Окрім того є можливість використовувати бомби з лазерним цілевказанням, ракети для ураження супутників, запуск «Кинжалів» - залежно від модифікації літака.

Бойове навантаження варіюється залежно від типу і моделі - від 3000 кг до 9000 кг

Розташування засобів ураження на корпусі МіГ-31

РЛС «Заслон»

РП-31 Р007 «Заслон» прийнята на озброєння в 1981 році. Основні задачі РЛС: автоматичне виявлення і супроводження цілей з можливістю наведення на них ракет.

Заявляються такі характеристики:

Дальність виявлення повітряної цілі типу «бомбардувальник» (ЕПР -19м2) в передній півсфері – 200 км; ЕПР 5м2 – 180 км

Дальність виявлення повітряної цілі типу «винищувач» (ЕПР – 3м2 ) в задню півсферу – 35 км

По горизонтальній площині 1400, по вертикалі від -600 до +700

Кількість виявлених цілей: 24

Канальність для цілевказання – 8, окрім того 4 вибираються пріорітетними.

Дальність автоматичного супроводу – 120 км, як і дальність ураження

Виявлення теплових цілей: 56 км.

Зустрічається інформація про виявлення F-16 на відстані 120 км та B-1B – 200 км.

Місце встановлення РЛС «Заслон», також можна побачити штангу для дозаправки в повітрі

В подальшому велась робота із вдосконалення РЛС, результатом якої стала модифікація РЛС «Заслон-М», розробка завершена в 1998 році, а прийнята на озброєння у 2008 році. МіГ-31 теж був оснащений модифікованою РЛС від чого і отримав приставку до назви МіГ-31БМ.

Серед особливостей вдосконаленої РЛС збільшена дальність виявлення цілей – до 320 км, та ураження – до 280 км

Додатковим засобом виявлення повітряних цілей являється теплопеленгатор 8ТП, який розміщується під носовою частиною фюзеляжу. В польотному положенні теплопеленгатор схований в фюзеляжі, а в робочому – випускається в потік. Він поєднаний з РЛС і призначений длля пасивного огляду повітряного простору, а також для видачі цілевказання ракетам Р-40ТД і Р-60 з тепловими головками самонаведення.

Пілотажно-навігаційне обладнання літака МіГ-31 складається з системи автоматичного управління САУ-155МП, прицільно- навігаційного комплексу КН-25 з двома інерційними системами ИС-1-71 з числовим обчислювачем «Манёвр», радіотехнічної системи ближньої навігації «Радикал-НП» (А-312) або А-331, радіотехнічною системою дальньої навігації А-723 «Квиток-2». Дальня радіонавігація реалізується засобами двох систем: «Тропик» та «Маршут». В склад бортового комплексу оборони входять приймач попередження про радіолокаційне опромінення СПО-15СЛ, апаратура для постановки електромагнітних та інфрачервоних завад.

Дальність польоту

МіГ-31 з чотирма ракетами і двома підвісними баками, пуском ракет на середині шляху, скидом підвісних баків після їх використання і випущеною польотною механізацією крила (ПМК) досягає показники: дозвукової практичної дальності – 3000 км; тривалість польоту – 3 години 38 хв.

Дозвукова практична дальність і тривалість польоту без підвісних баків і складеною ПМК:

- Без ракет: дальність – 2480 км; тривалість - 2 год 44 хв;

- З чотирма ракетами і їх пуском на середині шляху: дальність - 2400 км; тривалість – 2 год 35 хв;

- З чотирма ракетами; дальність – 2240; тривалість – 2 год 26 хв.

Використання

Перші перехоплювачі почали ставитись на озброєння у 80-х роках минулого століття. Своє перше бойове застосування МіГ-31 отримали під час 2-ї Чеченської війни. МіГ-31 в парі з літаками ДРЛО А-50 контролювали повітряний простір Чеченської Республіки, що тут скажеш – дежавю.

В 2013 році командуючий ВПС росії, заявляв про проблеми з надійністю скла ліхтаря кабіни, що знижує фактичну швидкість польоту з 2,83М до 1,5М у зв’язку з ймовірністю його пошкодження з подальшими наслідками.

В листопаді 2016 року Авіаційна група ВПС росії в Сирії була посилена винищувачами МіГ-31. Офіційні завдання – прикриття бази «Хмеймім» та управління діями авіації.

Своє використання МіГ-31 знайшли і у російсько-українській війні. Було зафіксовано використання літака на південній ділянці фронту в ударних цілях і звісно не можна не оминути регулярне «кошмарення» МіГами з території Білорусі у зв’язці з ДРЛВ А-50


Варіанти

Розглянемо основні модифікації

МіГ-31М – модель випущена в 1993 році. Модифікації торкнулися озброєння та електроніки. В серійне виробництво версія не пішла.

МіГ-31Б – вироблявся серійно з 1990 року, основна відмінність – система дозаправки в повітрі

МіГ-31БС – Модернізація до рівня МіГ-31Б, але без штанги дозаправлення в повітрі

МіГ-31БМ – основна модифікація літака, модернізація розпочалась в 1998 році. Оснащуються новою системою керування озброєнням і БРЛС.

МіГ-31Д – одномісний варіант (експериментальна модифікація), розрахований на протидію супутникам противника з допомогою ракет 79М6 «Контакт»

МіГ-31ДЗ – серійний винищувач-перехоплювач з системою дозаправлення в повітрі.

МіГ-31И – призначений для доставки на орбіту – від 600 до 300 км невеликих космічних апаратів (масою 120-160 кг).

МіГ-31Ф – багатоцільовий фронтовий винищувач, призначений також для атак наземних цілей (проект нового літака).

МіГ-31К – модифікація з можливістю підвісу ракети Х-47м2 «Кинджал».

Запуск «Кинжала» з МіГ-31К

1 747 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

MD-530F

Comments


bottom of page