top of page
  • Фото автораgegure

Моссад - зовнішня розвідка Ізраїлю


Ізраїльську зовнішню розвідку Моссад заслужено вважають однією з найефективніших розвідувальних служб у світі. На "плечах" департаменту лежить збір розвідувальної інформації та проведення спеціальних операцій за кордоном. Він виявляє небезпеки, що загрожують країні, і діє з метою зміцнення безпеки і військової могутності держави. Особливою увагою Моссада користується діаспора, яку він захищає так само ґрунтовно, як і громадян Ізраїлю.

Офіційна назва цієї служби на івриті звучить так: "ха-Мосад ле Модіін уле Тафкідім Меухадім", тобто "Відомство розвідки і спеціальних операцій".

Історія Моссада, його таємні операції та акції приховані за непроникною завісою секретності. Зовсім недавно преса отримала дозвіл називати ім'я чергового глави Моссаду. Практично інформацію про діяльність ізраїльської розвідки можна почерпнути тільки з публікацій у зарубіжній пресі. А публікації ці, ймовірно, з'являються після вельми дозованих "зливів", організованих всесильним Моссадом. Як правило, керівництво Ізраїлю не підтверджує, але й не спростовує основну масу повідомлень, що стосуються діяльності "бійців невидимого фронту".

Створення

Попередників у Моссада було чимало. Хагана, головна і найбільша військова організація євреїв Палестини, створила службу збору інформації під назвою Шай. Без докладної і всебічної інформації було неможливе військове і політичне протистояння палестинським арабам, арабським країнам і британській владі, під чиїм правлінням перебувала Палестина. Шай мала значний досвід оперативної та агентурної роботи.


15 травня 1948 року було проголошено державу Ізраїль. Але миру на Близький Схід це не принесло - на територію країни майже відразу вторглися регулярні армії арабських країн. Це вимагало створення ефективної служби державної безпеки.


Уже 7 червня 1948 року Давид Бен-Гуріон, перший прем'єр-міністр щойно створеної держави, зустрічається з керівником служби Шай. Тут ухвалюють рішення про створення військової розвідки, контррозвідки та зовнішньої розвідки. Організацію служби зовнішньої розвідки довірили Реувену Шілоаху, знавцю арабських країн і Близького Сходу, який з юності брав участь у таємних операціях.


У липні 1949 року Шілоах пропонує організувати “центральне відомство з координації роботи служб розвідки і безпеки”, і вже 13 грудня 1949 року Моссад був створений.

У березні 1951 року організовується основний підрозділ Моссаду, на який покладається ведення всієї розвідувальної діяльності за кордоном – і на штабному, і на оперативному рівні. Моссад тепер підпорядковується безпосередньо прем’єр-міністру.

Реувен Шілоах

З перших днів існування Моссаду вся його діяльність суворо засекречена – Бен-Гуріон був принципово проти публічного розголосу роботи спецслужб.

Полювання за нацистами

В 1953 році шефом Моссаду стає Ісер Харель, якого сміливо можна назвати справжнім "батьком" служби зовнішньої розвідки.

Харель народився в Білорусії і мав неймовірно гострий інстинкт розвідника. Він особисто керував найважливішими операціями, віддаючи перевагу силовим методам. За його правління структура Моссада сформувалась остаточно, й відточені високі професійні та моральні стандарти співробітників розвідки, які існують і донині. Ті, хто їм не відповідає, у розвідці Ізраїлю не працюють.

Ісер Харель

Харель говорив: "Мені потрібні люди, які відчувають відразу до вбивства, але яких, проте, можна навчити вбивати".

За десять із невеликим років, що минули після закінчення Другої світової війни, Моссад провів чимало успішних операцій із виявлення та ліквідації нацистських військових злочинців, які втекли до країн Латинської Америки та арабських країн. Офіційних даних про те, кого і коли ліквідував Моссад, звісно, немає, та й навряд чи вони колись з'являться - адже надто боляче для престижу країни визнати, що на її території переховується військовий злочинець. Спливають буквально уривки відомостей. Наприклад, не так давно стало відомо, що в 1965 році в Бразилії ліквідували втікшого туди Гербертса Цукурса - латиського нациста, ката євреїв Латвії.


Гучною була операція Моссаду з пошуку і захоплення в Аргентині нацистського військового злочинця оберштурмбанфюрера СС Адольфа Ейхмана. Він очолював відділ IV B 4 Головного управління імперської безпеки і безпосередньо організовував знищення євреїв у Європі.

Зауважимо, що Моссад, вийшовши на полювання на нацистів, керувався не стільки міркуваннями помсти або сентиментами з приводу загиблих під час Голокосту, але і погіршенням ефективності арабських військ. Наци-втікачі, які осіли в арабських країнах, робили помітний внесок у підготовку арабських армій і створення нової зброї.


Ось лише один приклад. Єгипет, середина 1950-х. Тут створюється надсекретний об'єкт із кодовим номером 333. Це був завод із виробництва балістичних ракет, на якому працювали сотні німецьких інженерів і вчених. Здебільшого це були колишні нацисти, які раніше працювали на авіаційних заводах Мессершміта і в таємних лабораторіях Вернера фон Брауна. За безпеку німецьких фахівців відповідав колишній офіцер СС, який мав псевдонім Валентин.

Співробітники Моссаду розробили і провели операцію "Дамоклів меч", метою якої була повна ліквідація єгипетської ракетної програми. Події почали розвиватися за звичним сценарієм. Першими кроками Моссаду було залякування німців, які працювали в Єгипті, щоб змусити їх відмовитися від участі в проєкті. Було ліквідовано та безслідно зникли деякі німецькі фахівці, однак ці дії очікуваного успіху не мали.


Тоді Моссад змінив тактику. Співробітники розвідслужби завербували легендарного Отто Скорцені, оберштурмбанфюрера СС, колишнього командира диверсантів. Скорцені був пов'язаний із керівництвом ODESSA ("Організація колишніх членів СС"), і тому в ньому був дуже зацікавлений Моссад.

Отто Скорцені

Агенти Моссаду змогли вступити в прямий контакт із Валентином - той був давнім колегою оберштурмбанфюрера Скорцені, який дав агентам свого роду рекомендацію. Незабаром уже було відомо, чим саме в Єгипті займаються німецькі фахівці. Отриману інформацію негайно передали Францу-Йозефу Штраусу, міністру оборони ФРН і вірному другові Ізраїлю, і той, дотримуючись чинного закону, відкликає громадян своєї країни з Каїра. Так було зірвано військову програму Єгипту.


Зауважимо, що операцією "Дамоклів меч" успішно керував новий шеф Моссаду Меїр Аміт - уродженець України і двоюрідний брат поета-фронтовика Бориса Слуцького.

Меїр Аміт

Погоня за зброєю

Ще одним завданням Моссаду стала зброя, точніше, подолання заборон на постачання її в країну і збір інформації про неї та нові системи озброєння потенційного противника. До війни 1967 року основним постачальником озброєнь для ізраїльської армії була Франція. Але потім Франція переходить на проарабські позиції і відмовляє Ізраїлю в постачанні зброї. На верфях французького Шербура на замовлення Ізраїлю було побудовано п'ять катерів-ракетоносців. Однак Франція оголошує ембарго на постачання озброєнь, і ці катери не рухаються з місця. Ізраїль вирішує все ж таки отримати вже оплачені судна. А далі історія нагадує непоганий детективний роман.

До Франції звертається представник фірми "Старбот", зареєстрованої в Панамі, яка мала представництво в Норвегії. "Старбот" забажала придбати катери, побудовані в Шербурі та затримані там унаслідок ембарго. "Старбот" збирається використовувати катери для обслуговування нафтових платформ у Північному морі. Формальності було швидко залагоджено, і екіпажі "норвежців" прибули в Шербур. Як виявилося, Моссад створив у Норвегії фірму, і під виглядом "норвезьких" моряків на французький берег ступили офіцери і матроси ізраїльського ВМФ.

У ніч на Різдво 1968 року п'ять катерів-ракетоносців залишають шербурський порт. Вийшовши у відкрите море, моряки піднімають прапори ізраїльського ВМФ і в прямують до військово-морської бази в Хайфі.

Ще одна історія з тієї ж серії. Деякі експерти впевнені, що "справа Фрауенкнехта", яка набула широкого розголосу, була акцією прикриття інших, набагато важливіших і успішніших операцій Моссаду, а розголос був навмисним. То що ж це за "справа Фрауенкнехта"?


Усе та ж Франція в рамках оголошеного нею ембарго відмовляється поставити Ізраїлю 50 уже оплачених літаків "Міраж" і запасні частини до них. Ізраїлю необхідно було після війни 1967 року заповнити втрати своїх ВПС, які без цієї поставки могли "втратити небо". Вирішення проблеми знову доручено Моссаду. Розвідслужба вербує керівника відділу двигунів швейцарської фірми "Зульцер", де виробляли двигуни літаків "Міраж", - інженера Фрауенкнехта. Він передає агентам Моссаду понад дві тонни технічної документації - і виробництво двигунів для "Міражів" налагоджено на території Ізраїлю.

Серйозні зусилля Моссада спрямовані на те, щоб до арабських країн, особливо ісламістів, не потрапила зброя масового ураження. Відомо, що в 60-70-ті роки ХХ століття чимало озброєння арабам постачав Радянський Союз. Моссад провів кілька операцій із захоплення радянської бойової техніки, що була на озброєнні арабських армій. Причому розголос, судячи з усього, і цього разу був навмисним.

У 1965 році на озброєння противників Ізраїлю надходить радянський винищувач МіГ-21, тоді це була новинка. Керівництво доручає Моссаду заволодіти літаком, щоб детально його вивчити. Для цієї операції спецслужба вербує іракського льотчика Муніра Редфі. У свої 23 роки Мунір Редфі вважався найкращим повітряним асом Іраку, першим освоїв цей тип літака і служив командиром ескадрильї щойно поставлених з СРСР МіГів. 15 серпня 1966 року, під час тренувального польоту, Редфі здійснив переліт на малій висоті з Йорданії на ізраїльську авіабазу. Пізніше льотчика і його сім'ю переправили за кордон, у безпечне місце.


Також можна згадати й інший переліт - 1989 року на МіГі-23 на території Ізраїлю приземлився сирійський льотчик, завербований Моссадом.

Взагалі кажучи, операції Моссада проти радянської та російської розвідок беруть свій початок ледь не з моменту появи Ізраїлю, і на те є підстави. Взяти хоча б викриття радянських шпигунів І. Бера (він обіймав відповідальну посаду в канцелярії першого прем'єр-міністра Ізраїлю), Клінберга (цей передавав секретну інформацію про біологічні дослідження) або Калмановича, закинутого в Ізраїль у середині 60-х.

Про операції Моссада на території інших країн відомо небагато, а на території СРСР - тільки те, що Моссад активно діяв на початку 90-х на Кавказі і в Придністров'ї, евакуюючи єврейське населення із зон військових конфліктів.


Росія останніми роками впевнено перетворюється на центр антисемітської та антиізраїльської діяльності. Тут активно діють націоналістичні організації, які відкрито оголосили війну і народу, і державі Ізраїль. Це, поза всяким сумнівом, робить російських екстремістів об'єктом пильної уваги ізраїльських спецслужб.

"Страшилки"

Принцип роботи Моссаду простий, його можна сформулювати так: "Якнайменше відомостей, якнайбільше чуток". У той час як ЦРУ і КДБ буквально трусить від нескінченних шпигунських скандалів, про вдалі, та й невдалі операції Моссада інформації мізер.


Прикладів достатньо. У різний час результатом проведених Моссадом операцій називали смерть сорокатрирічного глави уряду землі Шлезвіг-Гольштейн Уве Баршеля в жовтні 1987 року. Його знайшли мертвим у ванній женевського готелю "Боріваж". До речі, пікантну Моніку Левінські теж називали співробітницею Моссаду. Можна також згадати загадкову смерть мільярдера і медіамагната Роберта Максвелла. У листопаді 1991 року він нібито звалився зі своєї яхти в море і потонув...


Був ще зірваний спецслужбами США замах на президента Джорджа Буша, гіпотетична причетність Моссаду до вибуху веж-близнюків, загадкове зникнення судна "Арктик Сі" 2009 року і багато іншого. Зі свіжих історій про гіпотетичну причетність Моссада можна згадати абсолютно неймовірну історію зникнення в Сирії генерал-майора Юрія Іванова, заступника начальника ГРУ РФ, колишнього начальника військової розвідки на Кавказі. Він, здійснюючи нібито "приватну" поїздку Сирією, 6 серпня 2010 року зник у Латакії. Повідомлення про його трагічну загибель з'явилося в "Красной звезде" майже через три тижні - 28 серпня, а тіло виявили в Туреччині 8 серпня. Вважається, що генерал-майор потонув. "Российская газета" писала про це так: "Інтернет, звичайно ж, переповнили найнеймовірніші домисли на цю тему. Хоча про що гадати? Минулого літа людей, які навіть дуже добре плавають, потонула величезна кількість. І сам по собі факт такої загибелі навіть для професійного розвідника чимось винятковим не є".


Кумедно, що саме ізраїльській розвідці в різний час і з різним ступенем логічності приписували і спробу викрадення Едварда Сноудена, і причетність до організації "Майданів", і навіть активну участь агентури в усіх аспектах життя сучасної України. Чутки є чутки...

Вступити на службу

Моссад вважається структурою цивільною, його співробітники формально військових звань не мають. Але більшість агентів раніше все ж пройшли армійську службу. Підбір кадрів ведеться найретельнішим чином. Хоча потрапити в найтаємничішу розвідслужбу світу можна і, що називається, "за оголошенням". Наприклад, в 2000 році в одній із центральних ізраїльських газет можна було знайти оголошення: "Моссад відкритий не для всіх, але, можливо, для тебе". І відгукнулося на нього понад тисячу осіб, а конкурсний відбір пройшов лише один. Перевірка займає до трьох місяців. А конкурсні завдання можуть неприємно вразити потенційного розвідника - наприклад, необхідно сісти в літак без проходження паспортного контролю або на заздалегідь невідомий поїзд. Тих, хто пройшов випробування, зараховують до "Мідраша", академії Моссада.


Вона існує з середини 1960-х років. Саме слово "Мідраша" заборонено вимовляти і всередині, і поза будівлею. Зазвичай академію вголос називають "літньою резиденцією прем'єр-міністра", оскільки вона розташована в передмісті Тель-Авіва. Курсанти з перших днів навчання отримують псевдоніми і вигадану біографію, якої зобов'язані неухильно дотримуватися впродовж усього терміну навчання. Після першого року навчання починається стажування в підрозділах розвідслужби. Як правило, випускники вільно володіють мінімум трьома мовами, причому без акценту. "Робота" тих, хто пройшов навчання в "Мідраша", може бути найнеймовірнішою. Однак це завжди більш ніж засекречена інформація.

Одне з таких "місць роботи" - "Кідон" ("багнет" у перекладі з івриту). Це найбільш нещадний і найбільш засекречений підрозділ Моссаду. Його співробітники орієнтовані на вбивство ворогів Ізраїлю в будь-якій точці світу. У підрозділі всього три групи по дюжині осіб, іноді можна зустріти згадку про двох "запасних" співробітників. У складі підрозділу п'ять жінок. Усім бійцям не більше 29 років. Безумовно, доля співробітників цього підрозділу - таємниця за сімома печатками. Єдине, з чого можна зробити висновок про те, що у фізичному усуненні терористів брав участь "Кідон", - так це з класичної "візитної картки" спецпідрозділу: контрольного пострілу в око...

І насамкінець згадаємо тільки одну "скандально знамениту операцію" Моссада - історію невдалого замаху на Едварда Сноудена. Експерти в галузі зовнішньої розвідки Росії не виключають, що до цього були причетні агенти Моссада.

У серпні 2014 року в деяких американських ЗМІ з'явилося інтерв'ю анонімного співробітника ФСБ. Інтерв'ю, опубліковане за рік після надання Росією притулку Сноудену, розкривало план ЦРУ і Моссада з його викрадення, переправлення до Туреччини і далі на американську військову базу Дієго-Гарсія в Індійському океані. Останніми роками ця база для США слугує місцем утримання терористів. Спочатку ЦРУ запропонували британській розвідці МІ-6 спільно здійснити цей головоломний план. Але британці відмовилися, назвавши цей проєкт безрозсудним. А ось Моссад погодився брати участь у його здійсненні. Сноудена цілодобово охороняла неабияка кількість чинних співробітників ФСБ, тож не дивно, що агенти Моссада були виявлені, та й сам план сплив на поверхню. Агентів попросили, щоб уникнути скандалу, покинути країну, а "розбір польотів" між Росією, США та Ізраїлем тривав ще півроку.

Хоча що це був за план і чи насправді йшлося про Сноудена, достовірно невідомо. І в цьому теж проявився фірмовий стиль Моссаду.

1 983 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page