top of page
  • Фото автораgegure

Мармольська операція

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Історію також слід вивчати та памʼятати


Мармольська операція - спеціальна операція частин Радянських військ, Прикордонних військ КДБ СРСР і Урядових сил ДРА проти афганських моджахедів на півночі республіки Афганістан у провінції Балх і Саманган у період Афганської війни.

Військово-політична обстановка в регіоні

Обстановка на радянсько-афганському кордоні значно загострилася. Випадки порушення державного кордону, провокації проти прикордонних підрозділів і місцевого населення радянських середньоазіатських республік, що живуть на кордоні з Афганістаном, напади на транспортні колони з вантажем, які прямували з СРСР у ДРА, значно почастішали.

Переважна частина місцевого населення була на боці чисельного угруповання збройної опозиції, яке діяло в регіоні, ледь не в кожному населеному пункті діяли члени місцевих загонів опозиції та іноземні диверсійно-терористичні групи. Чверть із загальної чисельності членів збройних формувань в Афганістані, що досягли: до 1982 року - до 45-ти тисяч, а до 1987 року - до 82,3 тисяч, припадала на північні райони країни.

До кінця 1981 року в результаті проведених у північному Афганістані операцій було зірвано плани опозиційних центрів із захоплення території однієї з північних провінцій і встановлення в ній антиурядового режиму. Було запобігнуто загрози захоплення загонами опозиції низки районів, що примикають до афгано-радянського кордону.

Однак, до 1982 року обстановка істотно ускладнилася. Збройні виступи проти Урядової влади в Кабулі, що спалахнули, набували більш масового характеру. Понад 40 % повітів і волостей північних провінцій ДРА опинилися під контролем збройної опозиції. Діяльність провінційних і повітових адміністративних центрів було паралізовано, основні комунікації - траси і дороги - було блоковано.


Мармольська ущелина і базовий район

Район Мармоль - нагір'я на заході гірської системи Гіндукуш, розташоване на піднятому, понад 1000 метрів, п'єдесталі, який об'єднує в собі гірські хребти і масиви, що чергуються з широкими плоскими улоговинами, міжгірськими западинами, і долинами. Висота гребеня над підніжжям гірського хребта в різних місцях сягає від 1400 до 2200 метрів.

Мармольська ущелина розташована в гірському масиві за 17 кілометрів на південь від міста Мазарі-Шаріф. Являє собою, витягнутий на 400 кілометрів із заходу на схід, і далі на південь 200 кілометрів, глибокий каньйон, помаранчево-бурого кольору, по обидва боки згорнутий прямовисними скелями. На західній і центральній ділянках Мармольської ущелини, від неї суворо перпендикулярно на південь виходять Шадіанська і Тангімармольська ущелини, досягаючи на завершальному етапі, долини і кишлаки Шадіан і Мармоль, відповідно.

На східній ділянці, Мармольська ущелина сама робить вигин суворо на південь, і, розширюючись у межах каньйону, вже простягається в провінції Саманган у напрямку повітового міста Айбак.

На всій протяжності Мармольської ущелини висота протилежних схилів каньйону, що петляє, значно різниться за висотою. Західний вхід в ущелину через прорубану в скелях горловину, у найвужчому місці не перевищує 3,6 метрів. На етапі присутності радянських військ, через характерний помаранчево-бурий колір гірської породи, у середовищі військовослужбовців називалася ущелиною "червоних скель".

Мармоль - важкодоступний гірський район, добре обладнаний за законами інженерної думки і військової науки, являє собою фортифікаційний комплекс із багатоярусною ешелонованою системою управління вогню. Призначений для дій у стійкій обороні (повної ізоляції), незначними силами, завдавати максимальної шкоди переважаючим силам Радянських військ. Довготривалі вогневі точки району Мармоль - були обладнані в печерах, вирубаних у скельній гірській породі з обох боків стрімких скель на різній висоті, пов'язаних між собою лабіринтами й ходами сполучень, а також були забезпечені різними засобами зв'язку.

У район тягнулася дорога вузьким Тангімармольським проходом у міжгірській ділянці. Щоб зупинити проходження радянських військ, заколотники мінували цей прохід. Крім мін на дорозі, де підривалася бронетехніка 40-ї армії, у схили гір було закладено великі заряди авіабомб. Закладені заряди були зведені в єдину мережу, здатну під час підриву обрушити скельну породу на радянські та афганські підрозділи.

Причини і перебіг операції

Радянський Союз, будучи північним сусідом, надавав Афганістану масштабну допомогу в індустріалізації країни. Будівництво та експлуатація багатьох заводів і фабрик у багатьох містах Афганістану: в Кабулі, Гераті, Пулі Хумрі та інших містах Афганістану здійснювалося руками радянських цивільних фахівців. Другого січня 1983-го року під час повернення з робочої зміни було викрадено шістнадцятьох радянських цивільних фахівців, які працювали за контрактом на будівництві хлібозаводу неподалік міста Мазарі-Шаріф. Група озброєних осіб, погрожуючи зброєю, перегородила дорогу автобусу, насильно вивела радянських громадян і повела в напрямку Мармольської ущелини.

Маршал Радянського Союзу С.Л. Соколов, який перебував у цей момент у Кабулі, наказав провести військову операцію з пошуку радянських громадян і ліквідації збройного формування, що організувало викрадення радянських фахівців. За даними агентурної розвідки, польовими командирами північного фронту моджахедів, з місцевих кишлаків, оперативно було мобілізовано понад 1300 бойовиків. За задумом штабу 40-ї Армії, військову операцію планувалося провести висадкою десантних груп для блокування шляхів виходу з ущелини, з подальшою ліквідацією живої сили супротивника і захоплення матеріальних засобів.

План "Мармольської операції" 1983 року було розроблено оперативно. Однак, точних відомостей про чисельність угруповання Мохаммада Забіулло, командування не мало. Зібрані розвіддані вказували на хорошу обороноздатність базового району. У місті Мазарі-Шаріф було сформовано оперативну групу для пошуку викрадених. В управління їй було надано частини 201-ї мотострілецької дивізії.

Пошуки тривали цілий місяць. На цей період у районі було припинено всі бойові дії. Складні погодні умови ускладнювали хід пошукових заходів. У перші ж дні пошуків, 3 січня, в руслі гірської річки, недалеко від кишлаку Мармоль, було виявлено труп одного із захоплених працівників заводу. Решту виявити не вдавалося.

За наказом командувача 40-ю армією генерала Єрмакова В.Ф. 30 січня в гірському районі поблизу кишлака Мармоль для проведення розвідувально-пошукових дій було висаджено групи десанту. У руках пошукової групи опинився 16-річний місцевий юнак. Він повідомив, що в кишлаку Вардак - у будинку місцевого мулли бачив групу полонених радянських фахівців. У Вардак терміново вилетіла рота з 50 співробітниками ХАДА (афганська служба безпеки). До операції залучили 20 бойових вертольотів Мі-8 і стільки ж вертольотів МІ-24. Під час висадки груп десанту з другої пари Мі-8 з будинку мулли було відкрито щільний кулеметний вогонь. Висадку десантників із Мі-8 прикривали бойові вертольоти Мі-24.

Розстрілявши радянських громадян, поспіхом не добивши поранених, щоб не вплутуватися в бій, заколотники стали швидко відступати в гори. Під час швидкоплинного бою кілька радянських солдатів було поранено. Зі слів звільнених поранених фахівців, які залишилися в живих, їхнє викрадення і показова страта мали одночасно і пропагандистську, і лякаючу мету. Розстріл був здійснений після проповіді на очах у місцевого населення. Польовий командир представив полонених радянських громадян, як військових льотчиків, які бомбили афганські кишлаки, і закликав мирне населення "Мармоля" до нещадної війни з невірними.

Радянське командування віддало команду провести спеціальну операцію. До участі в операції залучили розвідувальні, мотострілецькі, зенітно-артилерійські підрозділи частин 201-ї мотострілецької дивізії, спеціального призначення ГРУ ГШ, 40 бойових вертольотів МІ-8 і МІ-24. З боку афганських урядових сил були залучені частини 18-ї та 20-ї піхотної дивізії ЗС ДРА, окрема бригада "командос" і оперативний полк Царандоя. Бойові дії проходили в складних кліматичних умовах. Дув сильний шквалистий вітер, йшов дощ зі снігом. Активні бойові дії в районі Мармольської ущелини тривали дев'ять діб, з яких тиждень радянські війська просувалися під суцільним вогнем противника.

Через тиждень керівник операції заступник начальника штабу 40-ї Армії генерал-майор С.М. Шевченко наказав висадити тактичні повітряні десанти в районі бойових дій на маршрутах виходу з цього кам'яного мішка. Захоплення гірських вершин, перевалів, підходів і ущелин і блокування базового району здійснювалося силами повітряного тактичного десанту, а інші підрозділи, в подальшому - на бойовій техніці, з різних напрямків виходили в базовий район і знищували угруповання противника.

Під час розгрому базового району в ущелині Мармоль в 1983 році, за аналогією з операціями: "Смерч", "Маневр", "Западня", "Ураган", у Чорних горах було застосовано блокування угруповання противника в ізольованому гірському районі та з подальшим підходом головних сил, було здійснено його розгром.

Під час операції, що проводилася в суворих зимових умовах високогір'я (2500 метрів над рівнем моря), завдяки вмілим діям розвідувально-десантної роти 783-го окремого розвідувального батальйону 201-ї мотострілецької дивізії, під командуванням старшого лейтенанта І. М. Плосконоса, вдалося втримати оборону і блокувати відхід заколотників з оточення. За успішні дії ввіреного йому підрозділу, проявлені при цьому мужність і героїзм, І.М. Плосконос був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

На етапі початку операції на панівних висотах заколотниками було встановлено велику кількість довготривалих вогневих точок. Входи в печери були ретельно замасковані, природними насадженнями. У печерах, з'єднаних довгими тунелями, розташовувалися склади озброєння, боєприпасів, медикаментів і продовольства. У гірських лабіринтах радянські підрозділи виявили дві в'язниці, зі спецзасобами для допитів із пристрастю. Там же, були виявлені тіла полонених афганських військових, з ознаками важких тортур. У самій ущелині було виявлено діючий авто-рухомий склад: вантажівки, всюдиходи УАЗ.

Участь в операції 1983 року частин прикордонних військ ЧСАПО СРСР

Зону пошуку було розширено на південь і створено кілька десантних груп на вертольотах Мі-8. До двох груп прикордонних військ приєдналася десантно-штурмова група Керкинського прикордонного загону. Ці підрозділи продовжували пошук у важкодоступних гірських районах із глибокими каньйонами, за повної відсутності доріг.

Друга половина січня пройшла безрезультатно. Передбачуваним місцем, де могли утримувати заручників, був кишлак Окурпук, розташований за 100 кілометрів від Мазарі-Шаріфа. Але встановити точне місцезнаходження заручників вдалося лише на початку лютого - їх захопив у полон великий загін під командуванням польового командира Забіулло, який діяв в одному з віддалених гірських кишлаків Мармоль за 150 км на південь від міста Мазарі-Шаріф. Того ж дня в цей кишлак було направлено десант на вертольотах загалом до 150 осіб. Висадка десанту на околицях кишлаку Мармоль проходила під сильним вогнем заколотників. Дев'ятьом фахівцям вдалося вирватися з полону, а інших шістьох бандити утримували в одній із осель. Усі спроби визволити полонених шляхом входження в переговори не вдалися, і залишалося лише - штурмувати житло. У підсумку кишлак зачистили, але врятувати фахівців не вдалося, всіх їх було вбито.

Прикордонні війська ЧСАПО СРСР

Сили і засоби

  • Частини 201-ї Гатчинської двічі Червонопрапорної мотострілецької дивізії: 149-й гвардійський мотострілецький полк ППД - провінція Кундуз

  • Частини спецназу ГРУ

  • Частини прикордонних військ КДБ СРСР.

Карта Мармольської ущелини

859 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page