.png)
Інформація: @ddd_spetz, http://www.armyfm.com.ua
Олексій Чубашев народився 16 листопада 1991 року в місті Пологи Запорізької області у багатодітній родині. У 2008 році батько Олексія, Олександр Чубашев, запропонував синові вступити у Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна, й той погодився. Пізніше, у 2010 році, закінчивши навчання у ліцеї, захотів стати військовим журналістом, потрапивши на навчання у Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Журналістика».
Тоді ще ніхто й гадки не мав, що освітлювати військові події Олексій стане саме в Україні.
Після випуску з університету, за розподіленням пішов служити як військовий журналіст Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України. На ротації до АТО їздив у складі журналістів, котрі освітлювали події тих днів.
На війні він бачив як фактично з нуля народжується нова українська армія. Як вона живе, стає сильнішою, дає відсіч. Саме тому з’явилась ідея - створити перше в Україні військове “реаліті-шоу” котре покаже людям, як це - бути рекрутом нової армії.
“Рекрут. UA - це перше українське військове “реаліті-шоу”, ціль якого показати зсередини сьогоднішню підготовку в Збройних Силах України. І показується все це через мене, який плаче, ригає та страждає”. – Олексій Чубашев.
Олексій разом зі своїми колегами відзняли та випустили 4 сезони проєкту Рекрут.UA. Перший сезон був присвячений силам спеціальних операцій, другий – десантно-штурмовим військам, третій – морським піхотинцям та четвертий – снайперам.
Якщо скласти всі знімальні дні до купи, то вийде орієнтовно рік професійного вишколу в різних підрозділах. Олексій Чубашев зробив все, щоб завдяки його відеороликам майбутні та діючі військовослужбовці вчились, і тому все показував по-справжньому, як воно є.
Олексій Чубашев під час зйомок кожного з сезонів Рекрут. UA
Після 10 років служби в Збройних Силах України, у 2021 році Олексій Чубашев був звільнений в запас. Олексій почав більше часу проводити з дружиною та донькою, розвивати Рекрут, як бренд.
З початком повномасштабного російського вторгнення, Олексій насамперед забезпечив безпеку своєї сім’ї, а сам відправився в епіцентр боїв. Він починав виконувати бойові завдання у складі групи спеціального призначення 8-го окремого полку ССО.
Разом зі спецпризначенцями Рекрут зупиняв ворога на Київщині, брав участь у звільненні н.п Макарове, Мотижин, Копилів.
“У ньому було чудове поєднання суворості щодо своїх підлеглих і доброти. Він раціонально використовував ресурси: як людські, так і матеріальні. Він дійсно був кращим”. – Згадують про Олексія його бойові товариші.
Наприкінці березня, Олексій разом з побратимами продовжував боронити рідну Україну, і саме в цей час на світ з’явився його син – Теодор Чубашев. А у квітні 2022 року, коли ворога відтіснили за межі Київської області, Олексій поїхав до родини й уперше його побачив. Після недовготривалої зустрічі знову повернувся на фронт, але вже як командир групи Інтернаціонального Легіону Головного Управління Розвідки.
“Він був командиром. Це як менеджер, який відповідає за забезпечення, планує наші місії та має налагодити комунікацію в команді. Він часто брав на себе чужу роботу. Все що він робив завжди було для України”. – згадує побратим Олексія, доброволець з США, Кейсі.
На початку червня підрозділ Інтернаціонального Легіону, очолюваний Олексієм, зайшов у Сєверодонецьк, і почав виконувати поставлені їм завдання. В Сєверодонецьку ситуація була напруженою. Відстань до ворога була досить короткою, в місті велися вуличні бої.
10 червня 2022 року Олексій Чубашев разом зі своїми побратимами брав участь у штурмі будівлі та отримав поранення, несумісне з життям.
“Олексій йшов попереду групи під обстрілами. Він підняв руку, щоб кинути гранату, але куля влучила йому в шию”. - Кейсі.
У Олексія Чубашева залишилась дружина, донька та новонароджений син, якого він бачив лише 1 раз. Справжній професіонал та патріот Олексій Чубашев назавжди залишиться в строю.
Посмертно отримав звання майора. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
“Спробував зрозуміти хто я, і єдине, до чого прийшов, – УКРАЇНЕЦЬ. Людина, що всім серцем бажає жити спокійним, мирним життям поруч із дружиною та дітьми. Але якщо треба, то як і інші готовий робити військову роботу” Олексій Чубашев
P.S.
Коротке інтерв’ю з Олексієм Чубашевим, 2019 рік.
Чубашев: Головна мета проекту "Рекрут" - показати процес відбору курс, що триває півроку навчання військовослужбовців, які хочуть стати частиною Сил спеціальних операцій ЗСУ. Для діючих спецпризначенців це просто підвищення свого фаху, а для тих, хто на даний момент не служить у ССО, це чи не єдиний спосіб перевестись у цей рід військ. Наш проект показує, як відбувається цей відбір, а я там потрібен, щоб показати це від першої особи. Адже обличчя всіх тих, хто виявили бажання пройти курс, є державною таємницею і показувати їх не можна. ССО свого часу показали знятий на основі архівів фільм "Гарт Сталевих", але там немає облич. Тому у нас з'явилось бажання показати трохи більше м'яса.
Між собою ми це називаємо “реаліті-шоу”. У нас відзнятий майже терабайт відео, а що ми з цого зробимо - побачите!
- З чого починався курс? Скільки людей було відібрано? Скільки пройшло людей?
Чубашев: Це називається Q-курс. Це система навчання - 6 місяців, за які ти проходиш "натівську" систему навчання і за великим рахунком стаєш оператором ССО. Перед тим, як пройти цей піврічний курс, ти маєш вибороти право навчатись і пройти селекцію. В когось вона була два тижні, в когось три. На етапі селекції ти є кандидатом. Після селекції - курсантом.
Все почалось з підготовки спорядження та фізичної підготовки. Коли я подивився "Гарт Сталевих", то зрозумів, що мій рівень фізичної підготовки недостатній для того, аби пережити такі випробування. Спорядження дуже важливе. Є елементи, які можуть врятувати тобі життя і здоров'я.
- Вам рекомендували, що саме брати із собою? Чи ти сам збирав сумку?
Чубашев: Я не буду кривити душею. У мене був "засланий" - той, хто вже проходив курс. Він підказав, що має значення, на що звернути увагу. Це багато в чому мені допомогло. Багато хто вибув, бо не взяв з собою, наприклад, достатньої кількості шкарпеток, або поганий рюкзак, який розвалився у поході.
- Вам не видавали нічого? Все треба було принести з собою?
Чубашев: В перший день нас пошикували, переглянули спорядження і сказали, що можуть видати спальник, каремат, флягу і наплічник ALICE, розроблений ще у 60х роках. Це наплічник, який не розлізеться, але який угробить тобі спину.
Кінець селекції - це тільки початок. Я знаю дуже багато, але на початку ми підписуємо договір про нерозголошення. Щоби люди не знали, до яких конкрено випробувань їм готуватись.
- Яка мотивація людей, які ідуть на такі випробування?
Чубашев: Вона в кожного своя. Для когось це можливість перевестись туди, де він мріяв служити з дитинства. Хтось хоче просто перевірити себе. А комусь керівництво сказало відзняти проект :)
Стасюк: Хтось побачив фільм про розвідника чи спецназівсця, хтось прочитав книгу. Це просто мрія, мрія дитинства. Якщо у них з'являється можливість перевірити себе, стати в ряди спецпризначенців - вони намагаються це зробити.
- "М'ясо" - так називають фізичні навантаження. Які були найскладнішими?
Чубашев: Біг. Кожен прийом їжі починається із забігу в мінімум 1500 метрів, одразу після прийому їжі також біг. Ходите ви тільки тоді, коли на вас наплічник. В душ, в туалет, в їдальню, до чергового - всюди бігаєте.
На селекції формується чітке відчуття, що за тобою стежать. Навіть якщо ти в душі або у теалеті. Ти впевнений, що десь є інструктор і він спостерігає.
Система покарань - це фізичні навантаження. Одночасно вони є валютою. На селекції нічого не дається просто так. Ти за все маєш заплатити. Наприклад, за втрачений ніж ти маєш "заплатити" вправою "бурпі".
- Тренування проходили тільки чоловіки?
Стасюк: З нами була одна дівчина. Вона була доволі мотивованою, але не підготована фізично.
Чубашев: Її поява мене шокувала. Я не міг уявити, як жінка може пройти те, що пройшли ми. Дівчатка, все дуже просто: хто з вас готовий два тижні не чистити зуби? Не митись?
- Якщо потрібно, то люди погодяться.
Чубашев: За всю історію Q-курсу його пройшла лише одна жінка. Це морський піхотинець США. Одна. А такий курс проводиться в багатьох країнах.
- В усіх країнах стандарти однакові?
Чубашев: Кожна країна тренує спецпризначенців для власних потреб, але обирають або американську систему, або британську. Американська найбільш розповсюджена на території НАТО.
- Ви називали один одного на ім'я чи за номерами?
- На першому шикуванні нам присвоїли номери, роздали клаптики тканини, ми мали нашити їх на форму, спорядження і головний убір. З одного боку, це для зручності інструкторів, яким не треба запам'ятовувати твоє ім'я та звання, з іншого боку, це психологічний пресинг. Туди приходять різні люди - різні у званнях, посадах, регаліях, підготовці тощо. А тут всі на одному рівні. Раз на три дні серед нас обирали старшого, це був за віком наймолодший рекрут. Жодного разу не поставили офіцера. Ми всі мали його слухати, а за "косяки" - качатись. Спочатку нас питали, чому ми його не слухаємо, а потім - чому ми не вчимо його життю.
Ті, для кого це випробування було дуже важким, могли підійти і вдарити у дзвін. Це означало, що ти вибуваєш за власним бажанням. Єдиний спосіб завершити селекцію. навіть якщо у тебе є травма - маєш тричі вдарити у дзвін. Потім твій номер кріпиться на дошку з написом "Спецназ не для всіх".
Comments