top of page
  • Фото автораgegure

КОНТРЗАСІДКОВІ ДІЇ


Перш за все слід всіляко приховувати свої маршрути та часто міняти їх. Знаючи, що противник переважно влаштовує засідки у вузьких місцях, навколо лісових галявин, на перехрестях, навколо мостів та бродів, в окремо стоячих будівлях, необхідно їх обходити. Робити це дуже тихо і завжди бути готовими негайно відкрити вогонь.


Якщо обійти підозріле місце не можливо, його обов’язково обстежують розвідники. Передбачаючи засідку, командир посилює бойову охорону попереду та з флангів. Коли передовий дозір проходить через небезпечне місце (міст, ущелину, дорогу, перехрестя), він у той же час готовий до оборони.


Групами за передовим дозором перебираються спочатку авангард, а потім весь підрозділ. Коли цю ділянку пройшов ар’єргард, він також має бути готовим охороняти підрозділ позаду. Якщо противник пропустив передові дозори та відкрив вогонь по головній частині підрозділу або ж пропустив головну частину і завдав удару в тил, використовують таку тактику.


У першому випадку авангард та ар’єргард повинні прикривати головні сили перехресним вогнем.


У другому випадку на противника спрямовує вогонь головна частина, даючи ар’єргарду можливість відійти. Іноді варто завдати удару по противнику вогнем з флангу або відіслати в його тил кілька автоматників. Під час відходу бойова охорона також може потрапити в засідку. У цьому випадку командир наказує своїм головним силам потужним вогнем подавляти противника, щоб забезпечити відхід охорони, евакуацію поранених та вбитих.


Пересування в лісі способом „бойовий клин”, який успішно використовували підрозділи дивізій особливого призначення. Сутність способу полягала в такому: дозір праворуч, дозір ліворуч і дозір позаду прикриває тил, командир з бойовою групою кулеметників – у центрі. Снайпери завжди діють позаду, щоб за вогниками пострілів можна було засікти позиції ворога та відкрити прицільний вогонь. Вважається, що невмілі оборонні дії підрозділу, що потрапив у добре організовану засідку, можуть призвести до повного знищення особового складу. Пересування пішим маршем загальновійськові підрозділи здійснюють двома колонами по одному чоловіку вздовж дороги. Дистанція між військовослужбовцями – 5 м, відділеннями – 10 м. Якщо є імовірність нападу із засідки, то підрозділ слідує вогневими групами. Бойовий порядок вогневої групи будується кутом вперед. Командир вогневої групи знаходиться на вістрі кута, праворуч та ліворуч від нього на відстані 5–10 м слідують кулеметник і гранатометник, далі стрілець, потім – командир відділення з радистом та друга вогнева група.


Під час пересування в колоні на транспортних засобах, якщо існує ймовірність потрапити в засідку, відповідно до існуючої практики в арміях світу відстань між машинами повинна бути 100 м, що дозволяє уникнути потрапляння в зону ураження більшої кількості машин, не можна також входити у пилову хмару від попередньої машини та спостерігати за обстановкою попереду.


Розглянемо дії у двох ситуаціях: перша – противник відкрив вогонь з відстані менш ніж 35 м, кидок гранати можливий, друга – противник відкрив вогонь з далекої відстані, що перевищує 35 м. У випадку відкриття противником вогню з відстані менше 35 м частина підрозділу перебуває під сильним концентрованим вогнем з близької відстані. Без додаткової команди ця частина підрозділу відповідає вогнем зброї, поставленої на максимальний темп стрільби, у напрямку засідки. Друга частина підрозділу поза зоною ураження відкриває вогонь у напрямку позицій засідки, прикриваючи атаку. Якщо противник відкрив вогонь з відстані, що перевищує кидок гранати (більше 35 м) і частина підрозділу потрапила в зону ураження, то вона залягає, ставить димову завісу гранатами та відповідає вогнем у напрямку засідки. Друга частина підрозділу атакує засідку з флангу або тилу вогнем та маневром. Якщо весь підрозділ потрапив у засідку, він повинен атакувати її, прикрившись димовими гранатами.

561 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

9А-91

M101

bottom of page