.png)
Автор: @ddd_spetz
Зенітні ракетні війська – рід військ які перебувають у складі повітряних сил, сухопутних військ і ВМС. Дані війська призначені для протиповітряної оборони важливих адміністративних центрів, промислово-економічних районів, та угруповань збройних сил. На озброєнні зенітно ракетних військ перебувають різні типи зенітних ракетних комплексів з високими можливостями ураження сучасних засобів повітряного нападу в широкому діапазоні висот та швидкостей їх польоту, за різних погодних умов і часу доби.
Історія
Переважна більшість українських зенітно-ракетних комплексів, випускали у 80-х, а розробляли у 60-х роках, але найбільш помітно процес скорочення арсеналів ЗРВ почав відбуватися з 1997 року. Тоді до складу ЗРВ входило 160 дивізіонів у складі різних ЗРС та ЗРК. А саме: 26 дивізіонів С-200, 43 дивізіони С-300П, 19 дивізіонів С-75, 12 дивізіонів С-125, 6 дивізіонів С-300В, 27 дивізіонів «Круг», 23 дивізіони «Бук-М1», 4 дивізіони ЗРК «Куб». Скорочення чисельності сил та засобів ЗРВ здебільшого, відбувалося за рахунок виведення з бойового складу окремих зразків ЗРК (С-75, С-125, Круг, Куб).
У 2006 році, внаслідок подальшого впорядкування організаційно-штатної структури, бойовий склад Зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України включав 58 дивізіонів. А саме: 4 дивізіони С-200, 35 дивізіонів С-300П, 3 дивізіони С-300В, 16 дивізіонів «Бук-М1». Проте у 2007 року один дивізіон «Бук-М1» було продано до Грузії.
Пізніше, в 2010 році, до ЗРВ входило вже 57 зенітних ракетних дивізіонів у складі 16 військових частин, а саме: 4 зенітні ракетні бригади та 12 зенітних ракетних полків. Всього в Зенітних ракетних військах на озброєнні тоді перебувало понад 4000 зразків озброєнь та техніки, з них майже 1000 — основні зразки ЗРК, АСУ, РЛС. До систем керування відносилось понад 15 комплектів автоматизованих систем керування п'яти різних типів. А радіолокаційне спостереження забезпечують понад 30 комплектів радіолокаційних станцій (РЛС) десяти різних типів — виробництва як колишнього Радянського Союзу, так і України (РЛС 35Д6, 19Ж6, 80К6).
Потім в межах Державної програми розвитку Збройних сил України на період 2006—2011 років, а також в рамках заходів з покращення боєздатності військ ЗРВ на період до 2015 року планувалося продовжити ресурс та здійснити осучаснення зенітного ракетного озброєння з урахуванням можливостей української промисловості. А саме: до чотирьох С-300П, двох «Бук-М1», одного С-200 за один рік. Також планувалося:
· Повернення до бойового складу Повітряних Сил ЗС України та проведення модернізації 9-х дивізіонів ЗРК С-125, а також провести ремонт за технічним станом 3-ох ЗРК С-300П з баз зберігання і включити ці дивізіони до бойового складу;
· Здійснити заходи з покращення тактико-технічних характеристик певних зразків ЗРК та РЛС. Зокрема, провести модернізацію автономності застосування ЗРС С-300П шляхом спряження з РЛС 35Д6М (закупівля 16-ти РЛС та спряження 11-ти з ЗРК С-300П та 5-ти з КПС), удосконалення РЛС 5Н84МА (6-ти комплектів) для ЗРК С-200В, 1Л13МА (10 комплектів) для КП зрп «Бук-М1»;
· Розробити складові вітчизняного виробництва для зенітних керованих ракет до ЗРК С-300В1, С-300П, Бук-М1, С-200В. А саме — твердопаливні маршеві двигуни, та бортову апаратуру наведення. Це мало продовжити ресурсні показники зенітних керованих ракет завдяки виготовленню та заміні окремих вузлів. Особливо гострим було питання заміни пального у твердопаливних ЗКР на аналоги вітчизняного виробництва;
· Розробити та налагодити випуску клістронів та підсилювачів високої частоти вітчизняного виробництва. Це мало забезпечити заміну значної кількості несправних приладів НВЧ, насамперед, для ЗРК С-300П, що дозволить відновити боєздатність 70 % несправних ЗРК;
· Модернізувати наявну автоматизовану систему управління (АСУ) як у Повітряних силах, так і у Зенітних ракетних військах — з огляду або на моральну застарілість, або на складність ремонту наявних систем.
Розвиток перспективної системи АСУ ЗРВ був пов'язаний зі створенням автоматизованих командних пунктів, де мали встановлювалися АСУ української розробки під назвою «Ореанда-ЗРВ» (як складова АСУ авіацією та протиповітряною обороною «Ореанда ПС» Повітряних Сил у цілому). Переозброєння на АСУ «Ореанда ЗРВ», як планувалося, надасть можливість автоматизувати рівень взаємодії рішень «Повітряне командування» — зрбр (зрп), що вкрай важливо для сучасного швидкоплинного бою з протидії засобам повітряного нападу. Це, зокрема, мало у 2 рази збільшити кількість повітряних цілей, що супроводжуються автоматизовано, та удвічі зменшити необхідний час для автоматизованої видачі цілевказівки (з 10 до 5 секунд). Для вирішення завдань керування процесом автоматизації на тактичному рівні для потреб ЗРВ після завершення усіх етапів робіт планувалось закупити понад двадцять комплектів «Ореанда ЗРВ» для озброєння КП зрбр, зрп, груп зрдн. У підсумку ці кроки мали збільшити на 25 % кількість вогневих підрозділів.
Заплановані заходи з покращення боєздатності військ ЗРВ були неодноразово оприлюдненні і донесені до громадськості у заявах відповідних посадових осіб Міноборони та Генерального штабу ЗС України. Проте 2011 року ці тези знову були повторені, що зрештою, свідчило про невиконання ключових положень програми.
Пізніше проєктом Державної програми реформування Збройних Сил України на 2011— 2015 роки, було передбачено заходи із закупівлі нових (модернізованих) зразків ОВТ для потреб Повітряних Сил. На 2011 рік було заплановано провести осучаснення близько 10 зразків ОВТ радіотехнічних військ, капітальний ремонт ЗРК типу С-300 та С-200, виконати роботи з продовження ресурсу зенітних керованих ракет до ЗРК типу С-200, С-300, «Бук-М1».
Проте цього не сталося. Як стверджувалось, з причин обмеженого фінансування Державна Програма розвитку ЗС України та Програми розвитку Повітряних Сил на 2006—2011 роки, була зірвана. Роботи зі створення автоматизованих систем керування — як «Ореанда ПС», так і «Ореанда ЗРВ» — жодним чином не просунулись до рівня, щоб хоч якось вплинути на покращення боєздатності Повітряних сил. Було зірвано виготовлення серійного зразка, проведення державних випробувань та прийняття на озброєння «Ореанда ЗРВ». Бойова підготовка у ЗРВ ПС ЗСУ також зазнала суттєвих змін у бік спрощення.
Однак, після початку агресії РФ у 2014 році, розробкою комплексу зайнялися серйозно. У травні 2016 року було проведено завершальний етап державних випробувань АСУ "Ореанда". Рішення державної комісії, до складу якої увійшло понад 100 військових фахівців, було позитивне.
Результатом цього став наказ Міністра оборони України про прийняття на озброєння цієї сучасної високотехнологічної автоматизованої системи управління, який вийшов у серпні 2016 року.
Російсько-українська війна
Станом на 2016 рік, зенітні війська зі складу Повітряних сил мали 60 дивізіонів ЗРК: 35 дивізіонів С-300П, 9 дивізіонів С-125, 3 дивізіони С-300В, та 15 дивізіонів ЗРК «Бук».
Потім, 4 листопада 2017 року, на тимчасовому пусковому майданчику поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонської області успішно завершилися контрольні льотні випробування зенітних керованих ракет середньої дальності. Загалом було здійснено 23 постріли зенітними ракетними комплексами «Бук-М1» та «С-300» по 11 безпілотних літальних апаратах типу ВР-3 «Рейс» та визначених повітряних точкових координатах. Окрім того, підрозділи Сухопутних військ провели понад 20 пусків із зенітно-ракетних комплексів «Оса».
У жовтні 2018 року на державному випробувальному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області, було проведено перевірні льотні випробування зенітних керованих ракет ЗРК С-300В1 та С-125М1.
2 листопада 2018 року на державному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області відбулися бойові стрільби зенітних ракетних комплексів малої та середньої дальності. Сталися визначальні відомчі випробування ЗРК С-125-2Д1, також було продовжено державні випробування модернізованого ЗРК Оса-АКМ, бойові стрільби ЗРК Бук-М1 та спеціальні стрільби зенітних ракетних систем С-300В1.
Наприкінці листопада 2018 року в проводилися заходи щодо нарощення протиповітряної оборони України, крім того проведено стрільби ЗРК по морським надводним цілям. У грудні планувалося провести стрільби зенітного ракетного комплексу С-125-2Д1 по морським надводним цілям. Тобто цей комплекс може виконувати задачі як із захисту повітряного простору держави так і оборони з моря.
Водночас у січні 2019 року, передбачалося проведення випробування ЗРК «Куб». Цей комплекс також планувалося повернути на озброєння.
Від ранку 24 лютого 2022 року, коли рзопочалося російське вторгнення в Україну, що почалося переважно з бомбардування крилатими ракетами засобів ППО України, зенітні ракетні війська почали розмірено знищувати ворожі повітряні цілі — російські ракети, військові літаки, вертольоти та БПЛА. 12 квітня 2022 року, знаковою трьохсотою збитою ворожою повітряною ціллю, став російський штурмовик Су-25. Пізніше ПС Україні заявляли про збиття "надзвукової" ракети Х-47 "Кинджал".
Завдання
Для України захист військово-політичних центрів, об'єктів промисловості та енергозабезпечення, є одним з першорядних завдань забезпечення обороноздатності країни. Щонайменше близько 40 важливих об'єктів держави потребують постійного прикриття силами та засобами протиповітряної оборони. Серед них:
· П'ять атомних електростанцій: Запорізька АЕС, м. Енергодар Запорізької області; Південноукраїнська АЕС, смт. Костянтинівка Миколаївської області; Рівненська АЕС, м. Вараш Рівненської області; Хмельницька АЕС, смт. Нетішин Хмельницької області; Чорнобильська АЕС, м. Прип'ять Київської області.
· Греблі Дніпровського каскаду, яких шість: Київська, м. Вишгород Київської області; Канівська, м. Канів Черкаської області; Кременчуцька, м. Кременчук Полтавської області; Середньодніпровська, м. Кам'янське Дніпропетровської області; Дніпровська, м. Запоріжжя; та Каховська, м. Нова Каховка Херсонської області, яка, нажаль, була підірвана окупантами 6 червня 2023 року.
· Греблі Дністровського каскаду (Дністровська-1, Дністровська-2)
· Підприємства та об'єкти хімічної промисловості (сховища, трубопроводи), та міста, де такі об'єкти розташовані. В Україні їх більше десятка. Руйнування або техногенні аварії на підприємствах хімічної промисловості України можуть призвести до забруднення значних площ, у які потраплять близько 7 млн осіб, а безповоротні втрати становитимуть близько 1 млн людей.
· Населені пункти, що мають особливе адміністративне значення та значну кількість населення, яке в них мешкає. Це, зокрема, такі міста, як Дніпро, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Харків.
Comments