.png)
ЧАСТИНА 1. ВСТУПНА ЧАСТИНА, ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ.
1. 1. МІНОМЕТ, ЙОГО БУДОВА І ОСОБЛИВОСТІ.
Міномет – це здебільшого гладкоствольний тип артилерійського озброєння, який стріляє мінами. Завдяки своїй мортирній траєкторії стрільби, міномети найбільш ефективні в тих умовах, коли ціль знаходиться в укриттях чи ховається за складками місцевості, зворотних схилах висот тощо. В основному, всі міномети складаються із ствола, двонога-лафета, опорної плити, прицільних пристроїв. Також, залежно від конкретної моделі міномета, бувають варіанти із колісним ходом, запобіжниками від подвійного заряджання, казенником із ударно-спусковим механізмом та прицільними пристроями різних конструкцій. Переважна більшість мінометів працює в кутах підвищення від 45 до 85 градусів. Таким чином змінюючи кут підвищення ствола ви змінюєте дальність стрільби, висоту та крутезну траєкторії, а також від цього змінюється час польоту міни. У кожної моделі міномета є свої особливості. Якщо ми кажемо про модель КБА-118, то її особливостями є: компактність та мала вага, зручність перенесення, можливість розміщення в складках місцевості, траншеях, укриттях, кузовах авто та навіть на дахах будівель. Помірна віддача та не гучний звук пострілу, не велика вага боєприпасів, високий темп стрільби. Проте потужність боєприпасу з не великим радіусом розльоту уламків потребує високої точності попадання та ретельного корегування стрільби. А також специфічна конструкцію прицільних пристроїв, які потребують додаткових тренувань, щоб орієнтувати міномет для стрільби із закритих вогневих позицій класичним способом. В умілих руках цей міномет дозволяє швидко і точно виконувати вогневі задачі із підтримки дій піхотних підрозділів в умовах сучасного бою, а також придатний до виконання диверсійних завдань. Даний експрес-курс призначений для якнайшвидшого оволодіння навичками застосування міномета. Він охоплює питання: • Вступна частина, будова, характеристики міномета і міни. • Як підготуватися до виконання пострілу? • Як виконати постріл? • Як скоригувати постріл? • Заходи безпеки. Попри все, це стислий і короткий матеріал, в якому розповідається про способи підготовки стрільби, і той мінімум, який необхідний для здійснення влучного пострілу з міномета та організації вогневої підтримки. Для кращого оволодіння знаннями і навичками рекомендуємо звернутись до такої літератури:
2. Правила стрільби і управління вогнем наземної артилерії, Київ, 2017.
1. 2. ТИПИ МІН ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ.
Міни – це необертові (оперені) снаряди з аеродинамічною стабілізацією за рахунок хвостового оперення. Мінометним пострілом називають комплект елементів, який призначений для здійснення пострілу з міномета: міна, підривник, основний заряд (вишибний), перемінний заряд (пучки пороху), в деяких випадках бувають окремі далекобійні заряди. Міни бувають різного типу: осколково-фугасні різних типів, димові, освітлювальні, запалювальні, та навіть агітаційні. Завжди треба точно знати марку міни, її характеристики та відповідність міни до конкретного міномета (посилання на Ч. 2.3.). Дані про виготовлення корпусу міни, гільзи підривника, засобів запалювання наносяться у вигляді тавр, а відомості про тип та спорядження міни, виготовлення пороху та бойового заряду наносять у вигляді маркування і фарбування. Також у вигляді маркування наносяться вагові знаки, які свідчать про відхилення ваги цієї міни від табличної і мають відповідні значення (Н – нормальне, -/—/— або +/++/+++). Все це необхідно враховувати при обчисленні установок для стрільби. На даний момент на озброєння можуть поступати різноманітні міномети та міни іноземного виробництва, тому треба дуже уважно вивчати маркування, характеристики міни. Обов’язково звертати увагу на тип підривника, запобіжник та режим його використання: це може бути осколковий режим (без ковпачка), фугасний (з ковпачком), або на затримці. Кількість пороху регулюється кількістю пучків на хвостовій частині міни. Зазвичай міни 60 мм йдуть вже вкомплектовані підривником, основним і перемінним зарядом, у відповідному тубусі. Тобто дальність пострілу регулюється не тільки кутом підвищення ствола (посилання на Ч. 1.1.), а й кількістю пучків пороху (зарядом). Інформацію про дальність пострілу на конкретному пучку і прицілі беруть із таблиць стрільби до конкретної моделі міномета та типу міну (посилання на Ч. 2.3.). Після опускання міни у ствол, вона опускається по каналу ствола вниз, далі відбувається накол основного (вишибного) заряду, який призводить до займання пучків пороху і утворення порохових газів, які розганяють міну і виштовхують її із каналу ствола, таким чином відбувається постріл. Проте перед використанням необхідно обов’язково перевірити міну візуально, чи немає на корпусі міни тріщин, чи не поламане або не погнуте пір’я стабілізатора, чи міцно утримується стабілізатор у корпусі міни, справність підривника і надійність його кріплення у корпусі міни, чи повністю досланий основний заряд у трубку стабілізатора, наявність і цілісність основних і додаткових зарядів. Також за необхідності треба провести очищення пострілів, що полягає в остаточному видаленні з їх поверхні мастила та забруднення. Мастило з мін видаляють попередньо скребками, а потім ганчіркою, просоченою в уайт-спіриті, гасі чи бензині-розчиннику. Мінометні постріли треба оберігати від механічних ушкоджень, потрапляння вологи, прямих сонячних променів, зберігати і транспортувати сухими і чистими в заводській упаковці. Невикористані порохові заряди (пучки) варто зберігати в окремому місці і тримати як запасні.
Джерело: sprotyvg7.com.ua
Продовження нема?