.png)
Наприкінці 1939 року було створено оригінальний тип міномета - 37-мм міномет-лопата, виконаний за схемою унітарного ствола. У похідному положенні міномет являв собою лопату, руків'ям якої слугував ствол. Під час стрільби з міномета, лопата виконувала роль опорної плити. Прицільних пристосувань у міномета не було, а стрільбу вели на око. Для стрільби було розроблено оригінальну 37-мм осколкову міну масою близько 500 грамів.
Однак відсутність прицільних пристосувань і пов'язана з цим низька точність, а також слабкість осколкової дії міни були основними причинами вкрай негативного ставлення до міномета. І в 1941 році 37-мм міномет-лопату і міни до нього зняли з озброєння і було припинено їх виробництво.
Проте до цієї ідеї повернулися в 1978 році, коли конструктор тульського конструкторського бюро Віктор Ребриков запропонував створити гранатомет-лопату під гранату ВОГ-25. Незважаючи на те, що це була ініціатива конструктора, а не конструкторського бюро, керівництво дало згоду на виготовлення двох зразків, які отримали робочу назву "Варіант".
За задумом конструктора, гранатомет-лопата призначалася для екіпажів бойових машин, гарматної обслуги, а також для всіх бійців, озброєних автоматом без підствольного гранатомета.
Гранатомет-лопата мала масу 2 кг та конструктивно поділялась на кілька агрегатів. Вона включала стріляючу частину зі стволом і спусковим механізмом, полотно лопати (воно ж опорна плита), знімний приціл і рукоятку-пробку. У транспортному положенні або в конфігурації для земляних робіт стріляльна частина і полотно розміщувалися на одній лінії і фіксувалися циліндричною муфтою. Приціл при цьому перебував усередині ствола, закритого знімною пробкою-рукояткою. Для переведення в бойове положення слід було витягти пробку, встановити приціл і, за необхідності, розімкнути стріляючу частину з опорною плитою.
При упиранні у ґрунт зброя мала працювати як міномет, а при упиранні у плече чи при стрільбі з руки — як ручний гранатомет. Полотно лопати, зафіксоване під кутом 90°, мало слуговати прикладом.
Стріляюча частина "Варіанта" складалася з нарізного ствола за типом використаного на ГП-25. За допомогою різьблення вона з'єднувалася з іншою частиною лопати, усередині якої містився спусковий механізм ударникового типу з керуванням за допомогою зовнішньої гайки-муфти. Також для гранатомета розробили нескладний приціл. Він монтувався праворуч за напрямком стрільби.
Незважаючи на те, що нова зброя під час випробувань зарекомендувала себе з позитивної сторони, в подальше виробництво вона так і не поступила.