ГМЗ-2 – гусеничний мінний загороджувач радянського виробництва
ТТХ ГМЗ-2
Довжина: 9.3 м
Ширина: 3.2 м
Висота: 2.7 м
Маса: 27.5 т
Екіпаж: 3 особи
Двигун: В-105-В
Потужність: 400 к.с.
Максимальна швидкість: 63 км/год
Запас ходу: 350 км
Міни які використовує: ТМ-57 та ТМ-62
Історія та конструкція
Наприкінці 1960-х років в радянському союзі була спроектована нова інженерна машина, а саме гусеничний мінний загороджувач під назвою ГМЗ-2. Він призначений для механізованого встановлення протитанкових мін на місцевості: у ґрунт, сніг, з маскуванням і на поверхню ґрунту без маскування. Після закінчення всіх випробувань у 1970-му році було прийнято рішення прийняти ГМЗ-2 на озброєння.
Даний мінний загороджувач був спроектований на базі свого попередника ГМЗ та являється його подальшою модифікацією. Його основними частинами є базова машина і спеціальне обладнання для встановлення мін. Як базову машину використовують самохідну гусеничну машину, основними елементами якої є: броньовий корпус, силова установка, ходова частина, озброєння, електрообладнання, засоби зв'язку та прилади спостереження. Корпус ГМЗ-2 являється броньованим зварним який захищає екіпаж від потрапляння куль стрілецької зброї та уламків артилерійських снарядів. А спеціальне обладнання для встановлення мін монтується позаду базової машини і складається з касети, механізму видачі, спускового механізму, плужного пристрою і гідравлічної системи. Однак його екіпаж складається з трьох осіб: командира машини, механіка-водія та оператора.
Внутрішня частина гусеничного мінного загороджувача розділена на 4 відділення, відділення управління, силове відділення, мінне відділення і відділення оператора. Відділення управління призначене для розміщення командира машини і механіка-водія. Воно розташоване в лівій (по ходу загороджувача) половині носової частини корпусу машини. У цьому відділенні розміщуються важелі і педалі управління, контрольно-вимірювальні прилади силової установки та електрообладнання, прилади спостереження командира і механіка-водія, рентгенметр з виносним блоком і радіометричний блок захисту системи ПАЗ, а також радіостанція.
Силове відділення призначене для розміщення силової установки базової машини. Воно розташоване в носовій частині корпусу машини, попереду і праворуч від відділення управління. В якості силової установки ГМЗ-2 комплектувався двигуном В-105-В який мав потужність 400 кінських сил. При масі 27.5 тон він міг розвивати максимальну швидкість 63 км/год.
В середині корпусу машини по всій ширині знаходиться мінне відділення і воно призначене для розміщення основних елементів спеціального обладнання загороджувача. У мінному відділенні розміщується: касета з боєкомплектом мін, механізм видачі, відлікові механізми, що входять до складу спеціального обладнання, та паливні баки силової установки.
А в кормовій частині ГМЗ-2 знаходиться відділення оператора. У відділенні оператора розміщуються: пульт оператора, блок гідроагрегатів, важелі приводів керування та проміжна напрямна.
ГМЗ-2 міг використовувати міни ТМ-57 (з металевим корпусом і детонатором МВЗ-57) або ТМ-62М, ТМ-62П2 і ТМ-62Т (з детонаторами МВП-62, МВЗ-62 і МВЧ-62). А його максимальний комплект мін складав 208 одиниць. Однак процес встановлення мін відбувався тільки під час руху загороджувача. Міни з касети послідовно за допомогою механізму, що видає, надходять на спусковий механізм і залежно від положення плужного пристрою встановлюються на ґрунт або в ґрунт.
Додатково екіпаж ГМЗ-2 для забезпечення зовнішнього зв'язку мав встановлену радіостанція Р-123М, дальність дії якої становить до 20 кілометрів. Однак для внутрішніх переговорів у машині був переговорний пристрій Р-124. А в якості додатково озброєння ГМЗ-2 комплектувався одним кулеметом ПКТ який встановлювався на даху.
Comments