top of page
  • Фото автораgegure

Війни в Югославії – наймасштабніші збройні конфлікти XX століття

Автор: Academic

З назви статті ми можемо побачити, що війна в Югославії, являла собою низку конфліктів, які призвели до зникнення з політичної карти світу такої держави як Югославія. Ця війна точилася у період з 1991 по 2001 рік, хоча як згодом ми прочитаємо в статті зародження цього конфлікту було набагато раніше. Головними народами, які вели боротьбу у цій війні були серби, які відчували імперські амбіції та прагнення зберегти Югославську державу та хорвати, боснійці, словенці, албанці, які незважаючи ні на що хотіли добитися незалежності від панування сербів.

Війни під час розпаду Югославії:

1. Війна Словенії за незалежність (1991) (Десятиденна війна)

2. Війна Хорватії за незалежність (1991—1995) (хорв. Domovinski rat, Вітчизняна війна)

3. Боснійська війна (1992—1995)

Операція НАТО в Боснії та Герцеговині (1995)

Конфлікти в регіонах населених албанцями:

1. Війна в Косові (1998—1999)

Операція НАТО в Югославії (1999)

2. Конфлікт у Південній Сербії (2000—2001)

3. Конфлікт у Македонії (2001)

Причини конфлікту

Передумови виникнення конфлікту в Югославії, дещо нагадують сценарій початку війни в Україні. Головною схожістю між цими війнами є те що і в тому, і в іншому випадку старша та більша за площею країна атакувала молодшу через свої амбіції. А також питання «братських» народів. В XIX ст. сербську інтелігенцію почали охоплювати ультранаціоналістичні шовіністичні ідеї Великої Сербії. Найрадикальніші ідеологи стверджували, що майже всі слов’янські народи Балканського народу є сербами, які з тих чи інших причин віддалилися від «єдиного» сербського народу. (Паралель з нашою війною: Україну створили комуністи і ми споконвіків були братськими народами).

До сербів зараховувались не лише боснійці та хорвати, які мають мови наближені до сербської (а в комуністичній Югославії їх взагалі вважали однією мовою і називали сербохорватською або хорватосербською), а й словенці, македонці та навіть болгари. Стверджувалось, що деякі з цих народів це серби, які зазнали іноземного впливу і «покатоличились» (як хорвати та словенці) або прийняли мусульманство (як боснійці). Деякі інші народи (наприклад болгари та македонці) є наслідком історичного розділення з «єдиним» сербським народом. В різні часи доктрина Великої Сербії ставала чи не головним напрямком державної політики Югославії.

Остаточно процес розколу Югославії був запущений Мілошевичем після його зустрічі в березні 1990-го з Туджманом, чинним лідером хорватів і колишнім ветераном кривавої громадянської війни в Югославії 41-45-х років, яка йшла паралельно з Другою світовою. Разом вони домовилися про етнічний поділ Боснії. Частина боснійських сербів повинна була відійти до Сербії, а боснійських хорватів до Хорватії.

Як і росія, що мала найбільшу армію серед колишніх країн республік СРСР, яка легко могла дозволити собі вторгатися як в Молдавію, як в Грузію, як і в Україні, так і Сербія, яка мала понад 100 тисяч солдатів боєздатної армії, могла швидко досягти військових цілей в інших республіках.

Але однією з крайніх причин початку війни був Меморандум Сербської академії наук і мистецтв який оцінюють як такий, що містить фашистські заяви і заклики, серед яких заклики до перетворення Югославії з федеративної на сербську національну державу, а також заклики до геноциду певних етносів, зокрема заклик до «деалбанізації» Косова.

В останні роки існування Югославії відносини між союзними республіками погіршились. Економічно розвинені Словенія та Хорватія виступали за розширення своїх автономій, натомість Сербія за більш унітарну державу. Усвідомивши, що згоди не дійти, Словенія та Хорватія розпочали дії, спрямовані на здобуття незалежності. На 14-му з'їзді компартії Югославії, словенська та хорватська делегації залишили з'їзд на знак протесту. 23 грудня 1990 року Словенія провела референдум про незалежність, на якому за підтримку незалежності проголосувало 96 % виборців. Після цього Белград заявив про наміри ліквідувати Республіканські територіальні сили оборони, запровадивши централізовану систему оборони. За цим послідувало проголошення Словенією незалежності у червні 1991 року і початок війни.

1 351 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page