.png)
Автор: Academic
Продовжуємо розбір війн в Югославії. Сьогоднішня стаття призначена розповісти про війну в Боснії. Боснія, як Словенія і Хорватія, вела війну проти Сербії. Також період війни в Боснії припадає на період війни в Хорватії. Тобто, як заключення, можна сказати, всі ці війни пов’язані між собою. По правді кажучи, більш заплутаної, більш цікавої та більш повчальної історії, мабуть, немає на світі.
Передумови
Передумови початку війни в Боснії тісно пов’язані з розпадом Югославії, однак боснійці не хотіли автономії, так як цього прагнули словенці та хорвати. Протягом 1991-1992 років зберігався хиткий компроміс і Боснія залишалася у складі Югославії.
В жовтні 1991 року парламент Боснії і Герцеговини ухвалив меморандум про суверенітет республіки, однак за цей суверенітет голосувала більшість мусульмансько-хорватської частини парламенту. В той час сербська частина парламенту відмовилась голосувати і оголосила про створення власного парламенту. Після чого сербський парламент провів референдум, зміст якого передбачав залишення сербської спільноти на території Боснії у складі Югославії. Результати референдум складали 98% за, і 9 січня 1992 року цей же парламент оголосив про створення на території Боснії, Республіки Сербської. З діями сербів не погоджувалися представники законного парламенту. Це й не дивно! Яка б країна захотіла, щоб на її території проводили незаконні референдуми. Після чого парламент Боснії оголосив даний референдум не конституційним.
Уряд Боснії вирішив звернутися до Арбітражної комісії Європейського Економічного співтовариства, це був попередник сучасного Європейського союзу. Дана комісія запропонувала провести повноцінний референдум на території Боснії і Герцеговини. Уряд Боснії погодився на цю пропозицію і 29 лютого і 1 березня 1992 року був проведений такий референдум.
Серби вирішили ігнорувати даний референдум. Натомість результати голосування показали 99,7% людей вирішили залишитися в складі автономної держави. Але 1 березня 1992 року, в останній день виборів пролилася кров.
Початок заворушень і військових дій
В останній день виборів у мусульманському кварталі Сараєва відбулася стрілянина. Босняки і хорвати поверталися із виборів, як тут побачили, що проходить весільна церемонія сербів. Серби гучно йшли по вулиці і вимахували національними прапорами Югославії. Босняки і хорвати подумали, що це провокація. І один із босняків викрикнув, щось на кшталт тут вам не Сербія, ви в Сараєві після чого вихопив пістолет і вбив одного із сербів, також було поранено священника. Після цього по всій країни з’явилися перші барикади і бойові сутички, почали гинути люди. Ця ситуація і вважається початком війни в Боснії і Герцеговині.
Бойові дії
Війна в Боснії розпочалася 6 квітня 1992 року. Наміром ЮНА (Югославська народна армія) було оволодіти територією Боснії і Герцеговини в короткий час, найімовірніше, до кінця літа 1992 року. Тому розпочато загальний наступ у чотирьох головних напрямах: Сараєво, долина річки Сава, долина річки Дрина і Герцеговина.
Їхній план одразу було провалено, коли вони спробували штурмувати столицю Боснії і Герцеговини – Сараєво. Можна стверджувати, що облога Сараєво була центральною подією у Боснійській війні.
Підрозділами ЮНА, збройними формуваннями Республіки Сербської і різноманітними, так званими, добровольцями з росії відбувався штурм столиці. 5 квітня 1992 року розпочалася облога Сараєво і тривала майже чотири роки до 29 лютого 1996 року. Це одна із найдовших облог у новітній історії світу. Хоча інтенсивність бойових дій не можна порівняти з тим, що зараз відбувається в Бахмуті, Марьянкі, Угледарі та інших містах в яких триває запекла боротьба.
Саме місто розташоване в долині, його оточують пагорби й гори висотою до 2 тисяч метрів із яких югославці вели артилерійський та мінометний вогонь. Вони мали знищувати особливо важливі військові об’єкти, але часто-густо просто гатили по жилим кварталам. Також серби відзначилися веденням снайперського вогню, жертвами стали 225 осіб, а ще понад 1000 дістали поранення. Під час облоги обидві сторони конфлікту здійснювали наступи, контрнаступи, що супроводжувалися значними втратами та руйнуваннями.
В червні 1992 року на території Сараєво почали з’являтися миротворці ООН. Миротворці взяли під контроль міжнародний аеропорт Сараєво і постачали літаками гуманітарну допомогу. Для того щоб безпечно доставляти цю допомогу, босняки вирили тунель від аеропорту до міста протяжність 785 метрів і цей тунель проходив під територією, яку контролювали серби.
Трагедія у Сребрениці
Захоплення міста Сребрениця сербськими силами в 1995 р. призвело до надзвичайно жорстоких репресій, в результаті яких було знищено близько 8 000 боснійських чоловіків та хлопців. Ця масова різанина здобула статус одного з найстрашніших актів геноциду після Другої світової війни в Європі.
Втручання міжнародної спільноти
У міру того, як конфлікт ускладнювався, залучення міжнародної спільноти набувало все більшої суперечливості. Одним з найсуперечливіших рішень ООН було створення так званих «зон безпеки» Жепа, Сребрениця, Горажде і Сараєво. Очевидна неспроможність міжнародного співтовариства контролювати ситуацію завершилася падінням Сребрениці та геноцидом у Сребрениці, де військами боснійських сербів було вбито близько 8 000 боснійців. Хоча геноцид у Сребрениці запустив низку змін у ставленні міжнародної спільноти до війни в Боснії, слід зауважити, що за час, коли Сараєво було під «захистом» ООН як «зона безпеки», у Сараєво вбито сербською армією близько 12 000 цивільних осіб.
20 серпня 1995 року близько 02:00 військово-повітряні сили НАТО розпочали завдавання бомбових ударів по сербських позиціях навколо Сараєво. Військове втручання було безпосередньою реакцією на останнє вбивство цивільних осіб Сараєво.
Основною метою військової інтервенції НАТО був підрив військової спроможності Республіки Сербської та боєздатності її армії, а також прагнення змусити сербську сторону погодитися на мирний процес розв'язання збройного конфлікту. Окрім бомбардування сербських військових баз навколо Сараєво, план НАТО охоплював і одиничні авіаудари по стратегічних сербських військових позиціях на всій території Боснії і Герцеговини, куди входило і бомбардування комунікаційного вузла сербської армії поблизу м. Баня-Лука, що дезорганізувало сербські військові позиції у західній Боснії та дозволило суттєво просунутися хорватським і боснійським військам протягом операції «Буря». Сили НАТО за 15 днів бомбардування провели 3515 літако-вильотів на 338 окремих цілей і скинули на сербські позиції 10000 тон вибухових речовин. Внаслідок повітряних ударів НАТО загинули 152 цивільні особи і 273 дістали поранення.
Закінчення бойових дій та перемир’я
Кульмінаційною точкою так званої човникової дипломатії, започаткованої Річардом Голбруком та його командою під егідою Сполучених Штатів, стали Дейтонські мирні угоди, які й поклали край війні. Човникова дипломатія відіграла роль посередника між протиборчими сторонами. Простіше кажучи, це була контактна група, яка відстежувала, передавала і узгоджувала вимоги сторін, що воювали.
Конференція тривала з 1 листопада по 21 листопада 1995 року. Основними учасниками були боснійський президент Алія Ізетбегович, президент Сербії Слободан Мілошевич, президент Хорватії Франьо Туджман та головний американський посередник Річард Голбрук і генерал Веслі Кларк. Угоду було офіційно підписано в Парижі 14 грудня. Нинішня адміністративна структура Боснії і Герцеговині та склад уряду були одними з наслідків угоди.
Хоч Дейтонська угода фактично закінчила війну, багато речей вона залишила нерозв'язаними. Крім того, остаточна угода, досягнута в Дейтоні, сьогодні вважається одним з найбільш спірних політичних рішень, породжених усією югославською кризою.