Взяття під контроль територій

Переклав, адаптував та покращив @ddd_spetz

Nota bene! Вказана методика спокійно може використовуватись ворогом, тож знайте та розумійте це. Партизани чи ДРГ можуть працювати з обох сторін конфлікту.

Партизани мають брати під контроль усі можливі території та встановлювати свій порядок у всіх населених пунктах, що знаходяться в контрольованих ними районах.

Розширення контрольованих територій наближає до перемоги, покращує становище партизанів, збільшує їхні можливості, вплив, міць, забезпечення ресурсами; а ворогів - відповідно зменшує.

Взяття під контроль не тільки доріг і мостів, а й комунікації, таких як: нафто- і газопроводів, енергосистем позбавить фінансування і поставить у скрутне становище будь-яку окупаційну владу; проблеми з логістикою, постачанням енергоносіїв, налаштують проти неї всіх зарубіжних споживачів; проблеми на лініях зв'язку, залізницях і автошляхах не дадуть підвезти війська. Особливої привабливості таким цілям надає їхня протяжність, а отже затратність і, що вірогідніше, неможливість організації надійної охорони, як порівняти, наприклад, із компактно розташованими складами.

Окупантів необхідно знищувати, позбавляти їхніх переваг і ставити в гірші умови, щоб вони поступалися партизанам. Необхідно запобігати пересуванню ворогів автомобільними та залізницями, щоб ходили пішки, втрачали час, сили, ресурси, підставлялися під снайперів і усвідомлювали, що вони воюють на боці ворога.

Під час взяття територій під контроль керівництву партизанського загону необхідно організувати групи для виконання таких завдань:

A. Пошук, огляд і реєстрація всіх районів і будівель, де є вороги народу. Цей же загін збирає і конфіскує всі вибухові речовини та елементи, які можуть бути використані в бою.

B. Другий загін займається пропагандою партизанських справ по всій території. Обидва загони повинні складатися з чесних людей, нездатних до крадіжки або до наруги над тими, кого вони не люблять або хто є їхніми особистими ворогами.

Злодії, ґвалтівники, злочинці повинні негайно піддаватися військово-польовому суду і після засудження передаватися розстрільній команді, не витрачаючи часу даремно. Місце і час покарання повинні забезпечити присутність широкої аудиторії. Про це має бути широко оголошено і показово виконано. Офіцер має звернутися до людей і пояснити, що людина, яку розстріляють, винна в насильстві, вбивстві, крадіжці або в будь-якій іншій ганебній дії, яку вона здійснила. Такий випадок має бути використаний, щоб підкреслити справедливість народної армії і показати, що ганебні дії проти гідності людей ніколи не будуть залишені без суворого, заслуженого покарання. Населення має знати, хто в домі господар.

Після взяття території під контроль необхідно сформувати невеликі підрозділи з людей, які пересуваються повільно через рани, фізичні дефекти або виснаження (щоб не викликали підозр). Ці підрозділи прочешуть область і зберуть інформацію про все і вся на контрольованій території. Після взяття території під контроль усі відділи будуть у змозі працювати ефективніше.

Інформаційний відділ збиратиме інформацію в міру необхідності, Операційний опитає селян про мости і канали та відзначить їх на своїх картах, Відділ Саботажу укомплектує свої трудові ресурси такою кількістю людей, скільки зможе, інструктуючи і навчаючи людей, формуючи нові осередки Саботажу. Відділ мобілізації подбає про залучення нових людей до партизанів, збираючи та перевіряючи інформацію про них до прийому в загін. Відділ навчання організує навчальні табори, підбираючи і зацікавлюючи викладачів, які підготують хороших бійців, фахівців-інженерів тощо. Відділ озброєння проведе інвентаризацію матеріалів, залучаючи різні відділи, Штаб дасть розпорядження загонам допомагати співробітникам відділу в перевірці озброєння і ремонті. Відділ боєприпасів займеться підбором місць для секретного зберігання боєприпасів і підготує звіт про стан їхніх постачань, а також час від часу буде перевіряти запаси і просушувати їх на сонці. Відділ Забезпечення займеться закупівлями і створенням складів продовольства. Усе це робитиметься більш акуратно тепер, коли протидію взяттю району під контроль подолано. Відділ Медичного забезпечення та Пропаганди займуться виконанням своїх власних завдань.

Управління та робота з населенням на партизанських територіях.

Вдалий результат будь-якого повстання, тим більше здійснюваного у формі тривалої партизанської війни, здебільшого ґрунтується на взаємодії з населенням. Люди, які підтримують повстання, є головною опорою партизанського руху. Крім того, народ, частиною якого є партизани, - це джерело розвідувальної інформації, провідники, помічники у виявленні зрадників, гроші, харчі, одяг, укриття та лікування поранених і хворих, а також головний резерв партизанської армії. Підконтрольні території є тилом партизанських сил: тут часто знаходяться будинки партизанів, їхні сім'ї, тут розташовуються склади з провіантом, зброєю, боєприпасами, мед. забезпеченням; табори для підготовки добровольців.

Слід всіляко уникати недисциплінованої поведінки щодо населення. У жодному разі не можна допустити, щоб партизанські загони і підрозділи заподіювали населенню набагато більше зло, ніж противник.

Необхідно підтримувати з народом постійний зв'язок і активно його захищати. Один із постійних моментів діяльності партизанів полягає в їхній причетності до справ свого народу, що дає їм змогу отримувати народну підтримку.

У тривалій партизанській війні повстанці повинні захищати народні виступи, інакше народ зазнає поразки, а партизанські групи, своєю чергою, не знайдуть підтримки в народу і також зазнають поразки.

Місцеве населення, яке підтримує партизан, має утримуватися від самостійних виступів, тому що передчасність може призвести до поразки.

Там де урядові дії стають абсурдними та корумпованими, партизани мають без вагань виступити і показати, що вони проти дій уряду і тим самим забезпечити симпатії мас. Наприклад, окупаційний уряд накладає на людей важкий фінансовий тягар і надмірно високі податки.

Це є приводом для партизанів напасти на представників податкових служб диктатури та ускладнити фінансову діяльність окупантів, використовуючи проти цього силу.

Партизанські бійці не тільки дестабілізують систему збору податків. Їхня зброя має бути також спрямована проти того урядового органу, внаслідок діяльності якого зростають ціни, а також проти національних ділків, іноземних спекулянтів і великих власників майна. Коротше кажучи, проти всіх тих, хто накопичує величезні багатства на тлі високої вартості життя, жебрацької заробітної плати, надмірних цін та орендної плати.

Партизани повинні систематично нападати на іноземні компанії, які монополізують ринок продовольства.

Активна діяльність партизанів і постійне втручання в суспільні питання є найкращим шляхом забезпечення народної підтримки. Щойно свідома частина населення починає сприймати всерйоз дії партизан, успіх забезпечений.

Партизанським групам слід встановити контакти з місцевим населенням і використовувати його в цілях боротьби, пояснювати людям, що партизани ведуть боротьбу за їхнє звільнення.

Якщо ворог буде у населення розпитувати про партизанів, то люди повинні відповідати: "Я не бачив", "Я не чув", "Я не чув", "Я не знаю". Підтримка народу - це запорука успіхів партизанів, це протиборство ворогові.

Здійснюючи співпрацю з масами, треба пам'ятати, що серед них можуть знайтися зрадники, інформатори ворога, які можуть легко погодитися на "співпрацю" з партизанами і одночасно працювати на ворога, тобто проти партизан. Тому треба, щоб активні помічники партизанів серед населення знали цих людей і могли своєчасно попередити партизанські групи про появу підрозділів і патрулів ворога.

Роботу з масами слід здійснювати двома шляхами. Перший шлях - це відкритий зв'язок із населенням, другий - таємний зв'язок.

Таємний зв'язок має передбачати:

- ведення непомітного спостереження за посібниками ворога, шляхом закріплення для цього активістів із населення або спеціально підготовлених осіб із числа партизанів;

- впровадження свого агента в маси і в лави ворога;

- збір даних, документів і речей;

- таємне розміщення поранених і хворих серед населення;

- збереження в секреті місць зберігання озброєння і майна партизан;

- дія агентів і розвідників партизанів під виглядом простих людей, одягнених в одяг і взуття, характерні для даної місцевості;

- поширення газет, листівок, відозв серед народу.

Відкриті форми зв'язку:

- збір людей (населення) для роз'яснення завдань боротьби, залучення їх на свій бік для сприяння в боротьбі;

- надання допомоги пораненим, розміщення їх серед населення, проведення поховання вбитих;

- підготовка перешкод на дорогах, шляхах руху ворога;

- пошкодження ліній зв'язку ворога;

- підготовка населення до спільних дій із партизанами щодо відсічі ворогові, ускладнення його дій (наприклад завали), здійснення евакуації.

Особливу увагу необхідно приділяти забезпеченню безпеки під час доукомплектування партизанської групи прихильниками руху з місцевого населення. Потрібно міняти бійців. Партизанська група йде з людьми з місцевого населення і залишає своїх довірених осіб. Ці люди повинні зовні залишатися тими, ким були, займатися своїми звичайними справами.

У районах дії партизанських загонів і підрозділів їхні командири повинні потайки і вкрай обережно співпрацювати з представниками руху опору.

Ніколи не слід забувати про те, що після відходу партизанів члени руху опору залишаться на окупованій території і продовжать свою роботу

Встановлення свого порядку на контрольованих територіях є не тільки дією, обов'язком, головною метою партизан, а й умовою їхньої нормальної діяльності - об'єктивною необхідністю. Для "завоювання сердець" необхідно здійснювати такі заходи:

1. Захоплення реальної влади в районі бойових дій:

1) роззброєння і розпуск поліції, військових частин та інших силових структур;

2) ліквідація злочинних угруповань (включно з обов'язковим "відстрілом" ватажків), що проводиться за допомогою місцевого населення, зокрема співробітників правоохоронних органів;

3) розпуск чинних органів влади та проурядових політичних партій і рухів, зокрема тих, що належать до офіційної "опозиції";

4) заборона сплати уряду будь-яких податків і зборів, введення революційного податку;

5) суворе підтримання революційної законності. Будь-які особи (у т.ч. і партизани), які вчинили злочини щодо мирного населення, повинні підлягати суду, каратися або розстрілюватися перед строєм у присутності потерпілих;

6) недопущення реквізицій. Усе, що купується партизанами, повинно оплачуватися за хорошою ціною, має висловлюватися подяка, селяни повинні знати, що вони допомагають своєю власною волею.

7) допомога населенню в господарстві, при посіві, збиранні залучать людей до спільної справи, дасть змогу звертатися до них у будь-який час.

2. об'єднання населення в колективи та формування органів влади:

а) створення й обрання під егідою партизанів виборних місцевих органів влади (Рад, старост, отаманів, ...), у функцію яких мають входити всі основні питання місцевого самоврядування (збирання революційного податку, постачання населенню товарів першої необхідності, реалізація й закупівля продовольства та промислових товарів, організація спільних сільськогосподарських та інших робіт і т. д.);

б) організація (за допомогою Рад) місцевих загонів самооборони і народної міліції.

3. Контроль за місцевим населенням:

а) виконання правоохоронних функцій у зоні бойових дій (слідство, суд, виконання покарання);

б) призначення комендантів, начальників зв'язку, створення розвідувальної та інформаційної мережі серед населення;

в) виявлення і нейтралізація ворожої агентури, агітаторів і взагалі всіх осіб, які так чи інакше співпрацюють із режимом.

На територіях, що перебувають під контролем противника, партизанське підпілля має виконувати функції паралельної влади. Слід пам'ятати, що захоплення влади починається зі створення двовладдя.

Партизанські райони - це території подвійного контролю, де партизанські загони ведуть переважно рейдові та інші короткочасні, обмежені за масштабами дії. У цих районах партизани повинні створювати паралельні (підпільні) органи влади.

Під опорною базою розуміється територія, оточена противником, але не зайнята ним. Така територія зайнята силами партизанів, які створюють тут свої збройні формування, адміністративно-політичні структури, проводять мобілізацію населення.

Встановлюваний порядок, ступінь відкритості органів влади та управління на територіях залежить від багатьох чинників, насамперед від сил і впливу повстанців у цьому районі.

Управління на партизанських територіях повинне забезпечувати інтереси і безпеку партизанів і задовольняти потреби і запити місцевого населення, бути для нього своїм, традиційним, це забезпечить народну підтримку.