Вбивство Георгія Маркова
- Дмитро Андрущенко
- 13 черв.
- Читати 3 хв
Оновлено: 19 черв.

Вбивство болгарського драматурга, письменника і дисидента Георгія Маркова у вересні 1978 року в Лондоні є одним із найгучніших і найвідоміших випадків політичного вбивства у часи холодної війни, яке досі досліджується як приклад терору спецслужб за кордоном. Отже, давайте більш детально розберемось хто такий Георгій Марков та за що його вбили?
Георгій Іванов Марков народився у сім’ї військовослужбовця 1 березня 1929 року в Софії. У 1946 року він закінчив Першу чоловічу гімназію в Софії. Вивчав хімію спершу в місті Русе, потім у Державному політехнічному інституті в Софії, який закінчив у 1953 році, отримавши кваліфікацію інженера-хіміка працював інженером-технологом на державному промисловому підприємстві, а упродовж 1952-58 років викладав у технікумі. Проте через спадковий туберкульоз, Марков часто перебував на лікуванні, а в один з таких періодів почав розвивати літературну діяльність. За деякий час Георгій Марков стає популярним серед правлячої комуністичної еліти Болгарії. Його приймають до Спілки болгарських письменників, але згодом в його творах посилюються критичні нотки, а форма цієї критики не тільки стає відкритішою, а й небезпечно торкається кардинальних питань політичного устрою і державного ладу Болгарії. Після Празької весни 1968 року терпимість влади до вільної критики різко знижується, і Марков опинився за межею допустимого. Його твори особливо дратували болгарську владу. У них Марков не просто критикував політику, а викривав моральну та людську деградацію комуністичної системи, використовуючи сатиру та особисті історії.

У 1969 року він приймає рішення переїздити за кордон, до Великої Британії, рятуючись від переслідувань, яких він зазнавав за свої антирадянські переконання. Перший час Марков жив за кордоном цілком легально, однак після того, як стало очевидним його небажання повертатися, болгарська влада анулювала його закордонний паспорт. А 27 грудня 1972 року Георгій Марков, був засуджений болгарським судом заочно на 6,5 років позбавлення волі через те що він не повернувся до Болгарії та був так званим "неповертанецем". Того ж року його виключили зі Спілки болгарських письменників. Твори Маркова було вилучено з бібліотек, а його ім'я перестало згадуватися в офіційній болгарській пресі.

Перебуваючи в Лондоні він почав працювати у міжнародній редакції Бі-бі-сі, а також продовжував активно критикувати комунізм, зокрема особливості життя у комуністичній Болгарії. Також він співпрацював з Радіо Свобода та Deutsche Welle. Але 7 вересня 1978 року з ним трапилась трагічна ситуація.
Саме 7 вересня 1978 року, близько 13:30, Георгій Марков чекаючи на автобус на зупинці біля Waterloo Bridge (за деякими даними він не чекав автобуса на зупинці, а проходив повз неї до свого припаркованого автомобіля) він раптом відчув різкий поштовх у задню частину правого стегна та легкий укол в ногу. Обернувшись, він побачив людину, яка підіймала парасольку, що впала, потім попросила вибачення з іноземним акцентом і швидко поїхала на таксі. Не зважаючи цей інцидент, Марков попрямував на своє робоче місце в Бі-бі-сі. Дійшовши до свого кабінету, він помітив кров на джинсах і відчув сильний біль. Він показав колезі червону пляму на задній частині стегна, яка нагадувала запалену ділянку. Того вечора Маркову стало дуже погано, чоловік не зміг виконувати свої робочі обов'язки, оскільки його вирвало і піднялася висока температура, а наступного дня його доправили в лікарню.
Медичний огляд виявив затверділу запалену ділянку на правому стегні Маркова діаметром 6 см з невеликим 2-міліметровим проколом в центрі. Рентген не виявив жодних сторонніх предметів, але зразок крові взяли для подальшого токсикологічного аналізу. Попри медичні зусилля, стан здоров'я Маркова погіршувався з кожною годиною, що призвело до некрозу ниркових канальців, припинення виділення сечі, зниження базальної температури та кривавої блювоти. А вже 11 вересня 1978 року у Георгій Маркова сталася зупинка серця, що призвела до його смерті.

Щоб встановити причину смерті, експерти провели розтин, який виявив крихітну кульку в правому стегні. Кулька мала два невеликих отвори, просвердлені під кутом 90 градусів, що утворювали Х-подібну порожнину, призначену для утримання мізерної кількості отрути. А отвори в кульці були закладені воском, який всередині тіла розтанув і випустив отруту в кров. Природа отрути залишалася загадкою, оскільки ні на кулі, ні на тілі Маркова не виявили жодних її слідів. Судово-медичні експерти заглибилися в симптоми Маркова, щоб ідентифікувати токсичну речовину, яка спричинила отруєння. Їхнє розслідування привело до підозри, що винуватцем міг бути рицин — високотоксичний глікопротеїн, який отримують із рослини ливарних бобів. Всього 0,5 міліграма рицину може виявитися смертельним для дорослої людини, а його симптоми, які включають блювоту, запаморочення, діарею і високу температуру, збігаються з тими, які відчув Марков. А розслідування поліції показало, що його смерть була спричинена в наслідок потрапляння в організм металевої кульки з отрутою через гомілку його ноги зі спеціально сконструйованої парасольки.

Велика Британія оголосила, що вбивство Георгія Маркова - політичне і є справою рук болгарського КДБ та фактично слугувало прикладом для інших дисидентів: мовляв, "ніхто не сховається". Але на сьогодні офіційної причетність болгарських спецслужб не доведено, а вбивцю не знайдено.
Додатковий матеріал взятий з джерела - https://www.bbc.com/ukrainian, https://focus.ua/, https://glavcom.ua/.
Yorumlar