top of page
  • Фото автораgegure

Вальтер Шелленберг

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Вальтер Шелленберг з'явився на світ 16 січня 1910 року в німецькому місті Саарбрюккені. Він ріс у заможній родині фабриканта роялів Гвідо Шелленберга. У своїх батьків він був одним із сімох дітей.


У 1923 році сім'я Шелленбергів переїхала в Люксембург. Після отримання атестата Вальтер вступив до Боннського університету, в стінах якого вивчав правознавство. У вільний від навчання час він охороняв будинки місцевих заможних сімейств. Пізніше Шелленберг став лідером групи "коричневосорочечників", які займались незаконною діяльністю. За розпорядженням керівництва СА він ховав у будинках простих жителів зброю і жорстоко розправлявся з тими, хто чинив йому опір.


Ставши дипломованим фахівцем у 1933 році, він за порадою свого педагога вступив до НСДАП і СС. Незабаром юнак почав виступати з промовами, які стосувалися розвитку німецької законодавчої системи. Доповіді Шелленберга зацікавили Рейнхарда Гейдріха, який взяв Вальтера на роботу у своє відомство. Саме в цей період біографії він став упевнено підніматися кар'єрними сходами.


Будучи одним із наближених Гейдріха, Вальтер швидко увійшов у довіру до Гіммлера. Цікавим є факт, що якось раз він врятував Гіммлеру життя, схопивши його за руку, коли той необачно притулився в польоті до незамкнених дверей літака.


У період з 1933 року по 1938 року Шелленберг зміг просунутися по службі від рядового до гауптштурмфюрера, що відповідає чину капітана. Крім цього, він став однією з ключових фігур, задіяних у всіх найбільших розвідувальних операціях Третього рейху.


Напередодні Другої світової війни (1939-1945) Вальтер був присутнім під час передачі документів до Москви, що лягли в основу змови військових троцькістів проти Сталіна. Восени 1939 року під час вторгнення Німеччини в Польщу, Шелленберг підвищений на той час до звання штурмбаннфюрера (майора), служив офіцером кур'єрської служби при штабі СС. Потім Вальтер керував відділом Е (контррозвідка) в IV управлінні РСХА (Гестапо), перебуваючи в безпосередньому підпорядкуванні у Генріха Мюллера. Варто зауважити, що у нього були вельми непрості стосунки зі своїм шефом.

Незабаром Шелленбергу вдалося провести блискучу спецоперацію з розкриття контактів між секретними службами Британії та Нідерландів. За це він удостоївся "Залізного хреста" I ступеня. Влітку 1941 року він фактично став першою людиною VI управління РСХА Третього рейху, а за півтора року отримав посаду начальника зовнішньої розвідки.


Шелленберг брав активну участь у ліквідації радянської розвідувальної мережі "Червона трійка" - частини "Червоної капели" на території Швейцарії, якою керував Шандор Радо (псевдоніми - Дора, Альберт). Йому вдалося налагодити контакти з начальником швейцарської секретної служби бригадним полковником Роже Массоном. Німеччина поставила швейцарській поліції пеленгатори ближньої дії. Однак уже йшов 1943 рік, а швейцарці не "поспішали" виконати свої обіцянки щодо ліквідації "Червоної трійки".


Щоб "налякати" "нейтралів", було видано "паперовий наказ" про перекидання до Швейцарії гірськострілецького корпусу під командуванням генерала Дітля. Насправді до кордонів Швейцарії було на певний час переміщено тільки частину штабу генерала Дітля і проведено імітацію пересування військових з'єднань до кордонів Конфедерації, тільки після цього швейцарська поліція змушена була вжити активних заходів, і "Червона трійка" до кінця 1943 року фактично перестала існувати.


Тоді ж Вальтер Шелленберг узяв участь у складанні планів укладення сепаратного миру із західними союзниками. Йому доповіли, що американський президент Франклін Рузвельт готовий до співпраці з Німеччиною, за умови фізичної ліквідації Гітлера. Але переговори зі США провалилися через опір Великої Британії.


У результаті, Вальтеру довелося встановлювати контакти з владою нейтральних держав. На початку 1944 року під його контролем опинилися колишні підрозділи Абверу, агенти яких допомагали налагоджувати відносини із західними розвідувальними структурами.

Через кілька місяців Шелленберга підвищили до бригадефюрера, що відповідало чину генерал-майора. На той час крах Німеччини вже був очевидним, тому він спільно з Гіммлером із ще більшою завзятістю шукав способи співпраці із західними організаціями.


Коли фюрер звів рахунки з життям, Шелленберг разом із Гіммлером вирушив до Фленсбурга, де розташовувався новостворений уряд на чолі з гросс-адміралом Карлом Деніцем. На початку травня 1945 року він прибув до Швеції, де зробив безуспішні спроби укладення перемир'я в Скандинавії.


Після капітуляції Третього рейху Вальтер недовго проживав у Швеції, поки в червні 1945 року його не видали країнам-переможцям як військового злочинця. Таким чином, він, поряд з іншими високопоставленими нацистами, опинився притягнутий до суду Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі у справі Вільгельмштрассе.

Вальтер Шелленберг в суді

У процесі судових розглядів Вальтера Шелленберга визнали невинним у злочинах, за винятком членства у злочинних німецьких організаціях. Суд засудив його до 6 років ув'язнення у в'язниці суворого режиму.


Цікаво, що після війни Вальтера допитали британські агенти, які відгукнулися про нього вельми невтішно. За їхніми словами, нацист був підлою, корисливою, розважливою і готовою піти по трупах людиною. Шелленберг був прекрасним актором, який умів уявити себе в образі нешкідливого і щирого співрозмовника.


Однак насправді це була всього лише гра. За загальною оцінкою, Вальтер був далекий від понять честі, дружби і вірності, тому ні про яку довіру до нього не могло бути й мови.

У грудні 1950 року Шелленберга, який страждав від хвороб внутрішніх органів, достроково випустили на свободу. Потім він проживав у Швейцарії, і в Італії. Весь цей час він тяжко хворів, а 31 березня 1952 року у віці 42 років Вальтер Шелленберг помер.

634 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page