top of page
  • Фото автораgegure

Балканські ПВК

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Незважаючи на велику кількість "бойового матеріалу" після цілої низки воєн, з організацією власного приватного військового бізнесу в країнах колишньої Югославії справа так і не заладилася. У Хорватії місцева охоронна компанія Zovko почала досить широкомасштабне співробітництво з компанією Blackwater, і американці навіть хотіли створити в Хорватії центр із найму та навчання місцевого персоналу для роботи в Іраку й Афганістані, тим паче, що хорватські підрозділи перебувають у складі Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані. Але все закінчилося просто наймом людей через цю хорватську компанію, а потім проєкт був закритий.


У Сербії діяльність ПВК так і не набула розмаху, оскільки уряд, відмовившись від обіцяної США відправки військового контингенту в Афганістан, не міг тут отримати належної політичної підтримки. Під Белградом у селищі Обреновац у 2005-2007 роках діяв центр підготовки майбутніх охоронців. Однак, незважаючи на великий ентузіазм організаторів, до Іраку зуміли виїхати лише кілька десятків осіб, які підписали індивідуальні контракти з британською компанією Erinys, а сербські фірми так і не отримали контрактів. Загалом усе звелося до того, що кілька сотень "югославів" долучилися до роботи західних ПВК, а плани зі створення балканських ПВК розвіялись, обернувшись кількома публічними скандалами. З іншого боку, британські та американські компанії зуміли отримати вигоду з цієї ситуації.

Британська Group 4 Securicor 2008 року закупила контрольний пакет акцій великих охоронних сербських компаній Progard і DMD. Сербське охоронне підприємство Strakon викупила дружина колишнього посла США в Белграді Лін Монтгомері, а компанії Sekuritas і Ineks bezbednost належать тепер неіменованим іноземним власникам. Громадяни Боснії і Герцеговини (БіГ), як і її частини Республіки Сербської, були більш прийнятними кандидатами для роботи в Афганістані, з огляду на те, що БіГ була, по суті, міжнародним протекторатом, а відтак, її громадяни більш ефективно могли бути перевіреними американськими спецслужбами під час одержання дозволу на роботу в галузі безпеки. У Боснії з другої половини 1990-х років безпосередньо діяли компанії зі США і Великої Британії, що займаються розмінуванням, і надалі деякі найняті й підготовлені ними місцеві сапери та кінологи вирушили в Ірак, Ліван, Афганістан, Судан у складі таких компаній, як RONCO, Minetech, UXB, Armor Group. Подібні контакти полегшили роботу рекрутерам низки приватних військових компаній з найму персоналу для роботи в Афганістані та Іраку.


У 2003-2005 роках британська компанія Hart Group здійснювала набір груп по 10-15 осіб з-поміж, головним чином, сербів - ветеранів збройних сил Республіки Сербської та тих, хто вже мав досвід роботи в західних компаніях, що працювали у сфері розмінування на території Боснії і Герцеговини. Групи комплектувалися для охорони інженерних команд, які займалися відновленням енергетичної системи Іраку, а також для охорони виборчих дільниць за підрядом компанії Hart Group з австралійською компанією OAM. Прийняла на роботу і кілька сербів із Боснії та Герцеговини американська компанія Lloyd-Owen. Також рекрутери компанії Erinys Iraq Limited влітку 2005 року найняли групу мусульман із Тузли, а потім через свого представника в Сараєво організували підготовку і набір громадян Боснії та Герцеговини з числа сербів і мусульман. Потім цим же каналом вирішили працювати і рекрутери DynCorp, набираючи боснійських мусульман із досвідом роботи в охороні американського посольства та офісу міжнародного представництва OHR у Сараєво.

У грудні 2006 року американська компанія SOC-SMG почала набір сербів з Боснії і Герцеговини для роботи в Іраку, і для цих цілей компанія використовувала компанію Dreshak, яка відкрила свій офіс у Боснії. Сербів наймали для супроводу конвоїв, а потім для роботи як супервізорів (контролерів) угандійських охоронців у системі охорони американських військових баз. Надалі компанія SOC-SMG, припинивши набір громадян Боснії і Герцеговини, почала набір громадян Македонії, відкривши в столиці Скоп'є своє представництво. Проте, з десяток сербів з Боснії і Герцеговини було наприкінці 2009 року найнято цією компанією для роботи з супроводу конвоїв в Афганістані. Вони працювали і водіями, і командирами груп бронемашин охорони SOC-SMG.

З весни 2008 року вербувальну роботу почала і компанія EODT. Наймання співробітників велося через йорданських посередників, через рекрутингову компанію Beowulf International, але місцеві боснійські рекрутери з фірми Fit Frog не виконали своїх зобов'язань, і більшість кандидатів повернули до Боснії, а компанія Beowulf International, зіштовхнувшись із протидією в місцевих органах влади, зокрема в податковій службі, згорнула свою діяльність. Після цього з серпня 2008 року EODT почала набирати кандидатів безпосередньо через обраного нею місцевого рекрутера для супроводу конвоїв, а потім для роботи в якості супервізорів угандійських охоронців. Роботу отримало близько сотні кандидатів, причому приблизно в рівній кількості сербів і мусульман, а також кілька місцевих хорватів. Програма закрилася навесні 2010 року.

У 2011 році американо-іракська ПВК Sabre почала в БіГ набір кандидатів із досвідом роботи в Іраку та Афганістані в рамках контрактів з охорони нафтових компаній, переважно на півдні Іраку. Набір здійснювався через рекрутингову компанію Blade, було прийнято на роботу понад сотню кандидатів. Згодом деякі "боснійці" (головним чином, серби) з Sabre, EODT і SOC-SMG змогли працевлаштуватися в ПВК Aegis, BritAm і JSI, а потім і в російський ЛУКОЙЛ, який відмовився в 2011 році від співпраці з російськими ЧОПами. В Афганістані також працювала велика кількість громадян держав, що виникли після розпаду колишньої Югославії. Так, велика кількість громадян Сербії, Хорватії та Македонії працювала в британській компанії Shield Security і в американській Cochise Security Company, а значна кількість сербів і македонців працювала в британській компанії GardaWorld і в американській.

У Боснії і Герцеговині в 2010-2011 роках американська компанія American K-9 Detection Services набирала кінологів для роботи в Афганістані з пошуку мін і СВУ, а також для перевірки транспортних засобів на в'їздах до баз ІСАФ в Афганістані. Навчання кінологів вели у США, але перевірку кандидатів проводили в Боснії. Спочатку вона велася в Пале в кінологічному центрі місцевої компанії з розмінування "Стоп Майнс", а потім перемістилася на територію кінологічного центру в колишній казармі армії Боснії і Герцеговини в Бориках під Коницею. Втім, незабаром набір кандидатів став відбуватися за звичним для місцевого середовища принципом особистих зв'язків. Тож американці швидко виявили різке погіршення якості кандидатів у кінологи, які часто вдавалися до характерного в місцевому середовищі звичаю з фальсифікації дипломів та інтриганства проти справжніх фахівців. American K-9 Detection Services зрештою згорнула балканську програму й почала набирати південноафриканців.

Дуже часто вербування в республіках колишньої Югославії закінчувалося після сплати кандидатом необхідної вербувальником суми. Вербувальник зникав разом із грошима. Хоча в регіоні була велика кількість військових професіоналів, завдяки хибній системі зв'язків роботу в ПВК часто отримували непідготовлені особи. Контрпродуктивну роль відіграла і вимога знання англійської мови. Зазвичай досвідчені фахівці англійською не володіли і замість них робочі місця отримували особи не тільки без бойового досвіду, а й без елементарних військових знань, а нерідко і низьких моральних якостей. Ця обставина не могла залишитися непоміченою в досить обмеженому середовищі ПВК в Іраку. Різні "лобі", як, наприклад, південноафриканське або шотландське, використовували його для відсікання боснійських конкурентів. За великим рахунком головною причиною невдачі "військових приватників" з Боснії і Герцеговини була відсутність у БіГ хоча б однієї серйозної приватної військової компанії, менеджмент якої був би здатний мислити стратегічно. Успішнішим прикладом є набір громадян Боснії і Герцеговини для роботи за цивільними спеціальностями компанією KBR - головним постачальником американських військ та їхніх союзників в Іраку та Афганістані. Після іракської війни 2003 року в містечках Луковац і Живиніци було відкрито центри з набору персоналу для американських компаній, і згодом набір розширився по всій Боснії і Герцеговині, зокрема захопивши і Республіку Сербську. Згідно з даними боснійського журналу "Слободна Босна", 2010 року на американських військових базах в Іраку, Афганістані, Кувейті та в ОАЕ працювало від трьох до п'яти тисяч громадян Боснії та Герцеговини, причому більша частина з них - мусульмани з районів Тузли, Калесії, Живиниці та Лукавця. Заробітна плата - від трьох до п'яти тисяч доларів на місяць. Серед них були і громадяни Сербії. Компанії-посередники брали з сербів, охочих працювати в ПВК, до 40% зарплати. Надалі рекрутувати громадян як Боснії і Герцеговини, так і Македонії, Сербії та Косово стала американська компанія Flour.

У Румунії було створено кілька охоронних компаній - Manpower, Bidepa і Danubia Global. Остання була заснована американцями після того, як американській ПВК Custer Battles в 2004 році військовим командуванням США було заборонено працювати в Іраку через скандал із накручуванням цін на послуги. Румунські компанії також не змогли домогтися серйозних успіхів. Bidepa в 2004 році втратила контракт в Іраку, Danubia Global – в 2006 році. Тож, головним чином, румунські фірми працювали з американськими і британськими компаніями - DynCorp, Sabre, Erinys і EODT.

694 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

G4S

bottom of page