top of page
  • Фото автораgegure

Атака на USS "Liberty"

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

"Ліберті" - корабель радіоелектронної розвідки ВМС США. Закладений 23 лютого 1945 року в Портленді, штат Орегон, як вантажне судно "Simmons Victory", одне з численної серії так званих "Суден Перемоги" (Victory ships), що будувалися під час Другої світової війни для трансатлантичних конвоїв.

· "Simmons Victory" було передано Морській комісії 4 травня 1945 року і зафрахтовано Pacific Far East Line, для якої здійснювало комерційні вантажоперевезення.

· У 1958 році судно було повернуто Управлінню торгового флоту Міністерства торгівлі США для передачі в резерв ВМС США.

· У лютому 1963 року "Simmons Victory" було придбано ВМС США і переобладнано в багатоцільове допоміжне судно.

· 8 червня 1963 року судно перейменоване в "Ліберті" і отримало бортовий номер AG-168.

· 1 квітня 1964 року було перекласифіковано в корабель технічної розвідки з бортовим номером AGTR-5.

· У лютому 1965 року "Ліберті" здійснив перехід із Західного узбережжя до Норфолка, штат Віргінія, де на нього встановили додаткове обладнання, яке давало змогу виконувати завдання зі збору та обробки даних радіоелектронної розвідки в інтересах Агентства національної безпеки США.

· У червні 1965 року "Ліберті" вирушив у своє перше плавання до берегів Західної Африки. Потім протягом двох років брав участь в інших операціях ВМС США в Атлантиці.

· У 1967 році його направили в Середземне море, де під час Шестиденної війни він здійснював радіоелектронну розвідку в східному Середземномор'ї.

· 8 червня 1967 року біля узбережжя Синайського півострова видався сонячним і ясним. Йшов четвертий день арабо-ізраїльської "шестиденної війни". Але на палубі "Ліберті", що повільно розсікав блакитну гладь Середземного моря за 12 морських миль від берега, панувала майже курортна ідилія. Вільні від вахти члени команди, натершись кремом для засмаги, ніжилися під ласкавим південним сонцем. Навіть не вірилося, що зовсім неподалік у пісках Синаю і в районі Суецького каналу точаться запеклі танкові та повітряні битви.

Американці почувалися в цілковитій безпеці. Їхній корабель перебував у міжнародних водах, а на щоглі розвивався великий зоряно-смугастий прапор, який не могли не помітити літаки-розвідники ВПС Ізраїлю, що з ранку 13 разів облетіли "Ліберті" на малій висоті. Моряки махали льотчикам руками, адже США та Ізраїль були союзниками.


Оператори постів радіоперехоплення ясно чули доповіді пілотів своєму командуванню: «виявлене судно – американське». Тільки командира корабля (капітана 2 рангу) Вільяма Макгонагла мучили смутні передчуття. Отримавши 5 червня наказ наблизитися до району військових дій, він просив командувача 6-го флоту США віце-адмірала Томаса Мартіна надати йому есмінець як ескорт. Але отримав відмову. Адмірал запевнив його, що в "разі чого" на допомогу негайно будуть підняті палубні літаки з авіаносців. Близько 2-ї години дня вахтовий радіометрист доповів про появу на екрані радара трьох швидкохідних надводних об'єктів, що йшли перехресним курсом. Через п'ять хвилин один з ізраїльських літаків, що кружляли над "Ліберті", раптово спікірував на судно. Випущені "Міражем" некеровані авіаційні ракети - НАРи врізалися в палубу і надбудови американського судна. Слідом за цим послідував ще один ракетний залп з другого "Міража". Корпус корабля здригнувся від безлічі вибухів, більша частина моряків, які мирно засмагали на палубі, були моментально вбиті або покалічені. Розвернувшись, "Міражі" відкрили по "Ліберті" вогонь із 30-мм гармат, а штурмовики інших літаків , що підійшли за ними, скинули напалмові бомби. Судно запалало відразу в декількох місцях. Уцілілі члени екіпажу під вогнем ізраїльських літаків почали відчайдушну боротьбу з пожежею і намагалися надати допомогу численним пораненим. Незважаючи на те, що більшість антен було знищено під час 20-хвилинного повітряного нальоту, радистам вдалося поставити аварійну антену і передати в ефір сигнал "SOS". Сигнал було почуто, але обіцяні адміралом Мартіном авіаносні літаки так і не з'явилися ні під час атаки, ні після неї. Тим часом ситуація для "Ліберті" набула ще гіршого оберту. Ледве літаки зникли з поля зору, як на сцені з'явилися три ізраїльські торпедні катери. Підійшовши до американського судна на дистанцію 200 метрів, катери випустили по ньому свої торпеди. На щастя для американців, ізраїльські катерники виявилися менш влучними, ніж їхні колеги з ВПС: з п'яти торпед чотири пройшли повз. Зате п'ята влучила просто в середину корпусу, де знаходилися основні пости радіоелектронної розвідки та зв'язку. На мить вибух буквально викинув "Ліберті" з води і вмить убив 25 осіб. У правому борту утворилася 12-метрова пробоїна, і корабель одразу ж дістав крен у 10°.

Але судну знову пощастило. Морякам на нижніх палубах вдалося задраїти водонепроникні перегородки відсіків і надходження забортної води в корпус припинилося. Проте, командер Макгонагл наказав своїй команді приготуватися до евакуації. Але щойно американські моряки спустили на воду три рятувальні плоти, ізраїльські катери одразу потопили два з них кулеметним вогнем, а третій витягли до себе на борт. За свідченням членів екіпажу, катери підходили до "Ліберті" на дистанцію до 15 метрів і вочевидь не могли не помітити на кормі судна написану великими білими літерами його назву - USS LIBERTY, a також характерний для ВМС США великий бортовий номер на носі - GTR 5. Однак після цього ще 40 хвилин торпедні катери кружляли навколо покаліченого судна, методично обстрілюючи з великокаліберних кулеметів членів екіпажу, які гасили пожежу і надавали допомогу своїм пораненим товаришам. Хоча на "Ліберті" були чотири кулеметні установки для самооборони, скористатися ними приголомшеним раптовим нападом американським морякам, на жаль, не вдалося. В один із моментів хтось лише дав коротку чергу в повітря, що викликала ще більш запеклий вогонь ізраїльтян. Несподівано катери припинили обстріл і помчали в північному напрямку. Атака на "Ліберті" тривала 1 годину 25 хвилин. З 290 членів екіпажу 34 моряки були вбиті і 171 поранений. Судно, яке дивом трималося на воді, зуміло дати хід і почало віддалятися в бік моря, чекаючи на вислані з кораблів 6-го флоту за пораненими санітарні вертольоти. Тим часом через годину після закінчення атаки до "Ліберті" знову наблизилися ізраїльські торпедні катери, які цього разу просемафоріли: "Чи потребуєте ви допомоги?". У відповідь із "Ліберті" просигналили: "Забирайтеся до біса!" Незабаром над судном завис ізраїльський вертоліт, набитий озброєними десантниками, з якого скинули записку з пропозицією допомоги. Однак американці, всерйоз побоюючись, що союзники мають намір добити їхнє судно і знищити тих, хто залишився в живих, рішуче відмовилися від їхніх послуг. Вертоліт неохоче полетів. Всю ніч моряки, які залишилися в строю, не змикали очей, чекаючи нових ізраїльських атак. Але ніч минула спокійно.


Вранці 9 червня до "Ліберті" нарешті підійшов есмінець ВМС США "Девіс". Однак перше, що почули від його командира члени команди розвідувального корабля, був наказ забути все, що з ними сталося. Наказ мовчати під страхом військового трибуналу отримали й поранені моряки "Ліберті", переправлені на кораблі 6-го флоту. Так почалася операція приховування правди про інцидент. "Ліберті" відбуксирували на Мальту і після спішного ремонту відправили до США, де її пустили на злам. Ізраїль приніс офіційні вибачення США. За версією ізраїльської сторони, американське судно нібито було помилково прийняте за єгипетський корабель, що мав аналогічний силует. Адміністрація тодішнього президента Ліндона Джонсона беззастережно прийняла всі пояснення Ізраїлю і постаралася якомога швидше закрити це питання. Адже в разі спалаху гніву американської громадськості, стало б неможливим надання Ізраїлю широкомасштабної військової допомоги. Результати відомчих розслідувань, проведених комісіями ВМС США, були засекречені. Командир корабля У.Макгонагл в 1968 році був мало не потайки нагороджений найвищою американською нагородою "Медаллю пошани" Конгресу США. Через кілька років Ізраїль також виплатив США понад 13 млн доларів як компенсації за завдані матеріальні збитки і для виплат пораненим і сім'ям загиблих моряків з "Ліберті". Однак, незважаючи на всі зусилля, владі США та Ізраїлю не вдалося повністю забути про інцидент. В 1982 році було створено "Асоціацію ветеранів "Ліберті", яка проголосила своєю метою встановлення всієї правди про трагедію 1967 року. Вимоги Асоціації до конгресу США про проведення повного і незалежного розслідування підтримали вельми відомі політики і військові, зокрема колишній держсекретар Дін Раєк і колишні начальники штабу ВМС США адмірали Арлі Берк і Томас Мурер, а також низка конгресменів. Але досі офіційна влада США не хоче й чути про відновлення слідства у цій справі. Ба більше, ветеранів "Ліберті" постійно звинувачують в антисемітизмі та піддають цькуванню в контрольованих проізраїльським лобі США ЗМІ. І це незважаючи на те, що серед убитих і поранених ізраїльськими ракетами і кулями моряків було чимало американців єврейського походження. За минулі 35 років у США та інших країнах вийшло кілька книжок і документальних фільмів про "Ліберті", у яких викладено різні, часто суперечливі версії інциденту, наведено спогади очевидців і свідків, як з американського, так і з ізраїльського боку. В Інтернеті є навіть кілька сайтів, присвячених цій темі. Судячи з розміщених там матеріалів, більшість ветеранів "Ліберті" і незалежних дослідників переконані, що ізраїльський удар по судну був навмисним, а офіційна версія не витримує жодної критики.

1 374 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Phalanx CIWS

F470 "Zodiak"

bottom of page