АСУ-85

АСУ-85 – авіадесантна самохідна установка радянського виробництва.

ТТХ АСУ-85

Довжина: 8.4 м

Ширина: 2.9 м

Висота: 1.9 м

Маса: 15.5 т

Двигун: ЯМЗ-206В

Потужність: 210 к.с.

Калібр: 85 мм

Єкіпаж: 4 особи

Історія та конструкція

Авіадесантна самохідна установка під маркуванням АСУ-85 була сконструйована радянськими майстрами на Митищинському машинобудівному заводі в середині 1950-х років. Після успішних випробувань у 1958 році вона була прийнята на озброєння повітряно-десантних військ Радянського Союзу і перебувала на озброєнні до кінця 1960-х років.

АСУ-85 мала супроводжувати мотострілецькі та танкові підрозділи, а також входити до складу частин і підрозділів ПДВ з метою захисту від танків. Вона мала переднє розташування бойової рубки, в якій праворуч від гармати перебували заряджаючий і командир машини, ліворуч - навідник. Праворуч у носовій частині корпусу розміщувалося відділення управління, де було робоче місце водія-механіка.

Лобову частину корпусу і частину бойової рубки становив єдиний лист завтовшки 45 мм, який приварювався під кутом 60 градусів. Борти виготовляли з броньових листів 13 мм і мали нахил 40 градусів. А у днищі корпусу знаходився люк, через який екіпаж міг провести аварійну евакуацію. В якості силової установки АСУ-85 була оснащена 6-циліндровим дизельним двигуном ЯМЗ-206В потужністю 210 кінських сил. При загальній масі 15.5 тон вона могла розвивати максимальну швидкість руху 45 км/год. Її ходова частина складалася з індивідуальної торсіонної підвіски з гідравлічними амортизаторами поршневого типу на передніх і задніх вузлах. З метою збільшення запасу ходу на кормовій частині АСУ-85 додатково було встановлено два паливні баки.

В якості основного озброєння самохідна установка мала одну 85-мм гармату Д-70 ствол якої був оснащений ефективним дульним гальмом і ежектором. Гармата була встановлена в амбразурі лобового листа в рамі по середині бойової рубки і володіла найбільшим серед радянських САУ кутом наведення по горизонталі, що дорівнював 30 градусам. Боєкомплект гармати становили 45 пострілів із бронебійними, кумулятивними та осколково-фугасними снарядами. Перші пробивали броньовану плиту завтовшки 53 мм, що стояла під кутом 60 на відстані 2 км. Дальність стрільби осколково-фугасними снарядами досягала близько 13,5 км. Крім того, машини були оснащені димовими снарядами УД-367, які використовували для цілевказання позицій чи техніки противника.

АСУ-85 було обладнано телескопічним шарнірним прицілом ТШК-2-79-11, який використовували для стрільби вдень прямим наведенням, прицілом С-71-79 з гарматною панорамою, необхідною для стрільби із закритих вогневих позицій, нічним танковим прицілом ТПН-1-79-11 і приладом нічного бачення. Однак АСУ-85 також комплектувалась одним спареним із гарматою 7,62-мм кулеметом СГМТ боєкомплект якого складався з 2000 патронів. А на кормі корпусу було встановлено дві димові шашки БДШ-5, які застосовували для постановки димових завіс.

Однак через те, що процес десантування АСУ-85 проводилося тільки шляхом посадки транспортного літака на злітно-посадочну смугу, що обмежувало головну тактичну перевагу десанту — раптовість, у 1964 році серійне виробництво АСУ-85 було припинено у зв'язку з малою ефективністю і обмеженістю застосування. Тоді ж в СРСР почалося проектування принципово нової бойової машини десантних військ — БМД-1.