.png)
Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz
Арденнська операція (також відома як операція Wacht am Rhein — Вахта на Рейні) — контрнаступ німецьких військ в Арденнах проти англо-американських армій. В Арденнській операції німецьке командування розраховувало прорвати фронт на стику англійських і американських військ, завдати удару в напрямі Льєж — Антверпен, вийти на узбережжя і, оточивши приморську групу, знищити її і примусити західні держави до примирення, що дало б змогу зміцнити Східний фронт.
Передісторія
Американській розвідці стало відомо про плани німецького наступу ще в листопаді 1944 року, оскільки вона застосовувала систему дешифрування німецьких радіограм «ULTRA», до того ж за рахунок повітряної розвідки вони знали про всі пересування німецьких військ та їх концентрації на схід від Арденн. Армійська розвідка 3-ї армії поставила до відома своє командування, Верховного Головнокомандувача військами союзників Дуайта Ейзенхауера, який у своїх мемуарах відзначив наступне –
«ми не помилялися ні щодо місця завдання контрудару, ні щодо неминучості такого кроку з боку супротивника. Більш того, що стосується загального реагування на ці дії противника, то в цьому випадку у Бредлі і у мене був давно узгоджений план дій у відповідь».
Таким чином американське командування заздалегідь підготувався до відбиття наступу противника, розташувавши великі мобільні угруповання своїх військ на північ і на південь від Арденн, а в самих Арденнах — навмисно послабило оборону, залишивши там 28-му і 106-ту піхотні дивізії. Все сталося саме так, як розраховували американські командувачі — німецькі війська пішли в атаку в Арденнах, де союзники навмисно послабили оборону, а коли німці прорвалися майже на 100 км на захід — американські війська атакували їх своїми мобільними угрупованнями 1-ї і 3-ї армій з флангів — з півночі та півдня, поставивши німців під загрозу оточення. Зрозуміло, чим може закінчитися для німців такий наступ у формі «клину», коли їх з півночі і півдня одночасно атакують мобільні сили супротивника — «котлом», тобто оточенням.
Розстановка сил оборони союзників
1-ша американська армія зайняла позиції в північній частині Арденн між містами Санкт-Віт і Льєж. Деякі її частини та підрозділи 9-ї армії вели бої в Хюртгенскому лісі та на річці Рур, на ділянці фронту, де вони вклинилися на територію Німеччини і створили плацдарм 50 км в ширину і 40 км у глибину. У Арденнах на бельгійсько-німецькому кордоні розташовувався 8-й американський корпус 3-ї армії. На південь від Арденн інші частини 3-ї армії вклинилася в лінію Зігфрида, створивши плацдарм на східному березі річки Саар. Тут відбувалося зосередження військ для відновлення наступу на Саарську область. Правіше 3-ї армії, 7-ма армія займала фронт, який тягнувся від річки Саар у східному напрямку, впираючись у Рейн у районі Карлсруе. Частини 7-ї армії наприкінці листопада — початку грудня звільнили північні райони Ельзасу та Лотарингії і вийшли до кордонів Німеччини і до Верхнього Рейну. 1-ша французька армія 22 листопада звільнила Страсбург, і на захід від Рейну в Ельзасі у німців залишалися війська тільки в районі міста Кольмар. Союзники готувалися до нового наступу.
Початок німецького наступу: 16 — 25 грудня 1944
Наступ німецьких військ (6-та танкова армія СС, 5-та танкова армія і 7-ма польова армії, об'єднані в групу армій «В» під командуванням фельдмаршала В. Моделя) почався вранці 16 грудня 1944 року, і до 25 грудня німці просунулися на 90 км вглиб оборони.
Першою метою німців були мости через річку Маас, яка відділяла Арденни від решти частини Бельгії й без захоплення яких подальший наступ було неможливим через географічні особливості місцевості. Потім вони планували наступати на Антверпен, через порт якого проходило постачання 21-ї групи армій і на столицю Бельгії — Брюссель. Німецьке командування найбільше розраховувало на свою важку бронетехніку (танки Тигр-VI і Тигр-VIB), на майже 5-кратну перевагу в артилерії (до 20 % артилерійського парку німців складалося з самохідних артустановок) і мінометах, і нельотну погоду — через постійні снігопади і сильну хмарність авіація союзників кілька днів не могла діяти і це тимчасово зводило нанівець перевагу союзників у повітрі. Брак палива для бронетехніки й автотранспорту німці розраховували ліквідувати за рахунок захоплення трофейного палива у союзників на складах у містах Льєж і Намюр. Мости через Маас оборонялися частинами 30-го британського корпусу й були заміновані саперами та готові до підриву на випадок, якщо виникне загроза їх захоплення німцями.
Реакція командування союзників і їх дії
Генерал Дуайт Ейзенхауер отримав повідомлення про німецький наступ 16 грудня, коли він перебував у своєму штабі. Він і генерал Бредлі стали аналізувати можливі наслідки атаки противника.
У числі тих резервів Союзників, які можна було використовувати знаходився 18-й повітряно-десантний корпус під командуванням генерала Ріджуея, розміщений недалеко від Реймса. До складу корпусу входили 82-га і 101-ша повітряно-десантні дивізії, вже випробувані в боях з'єднання. Незадовго до цього вони вели важкі бої в Голландії і ще не повністю оговталися. За наказом Ейзенхауера 18-й корпус був негайно передислокований на Арденни.
101-ша повітряно-десантна дивізія тримала оборону в місті Бастонь. Німецька 5-а танкова армія неодноразово атакувала з різних напрямків, але не змогла взяти Бастонь. Оборона цього міста серйозно ускладнювала наступ німців, так як там перетиналися сім головних доріг в Арденнах, які були необхідні для постачання вермахту.
7-ма американська танкова дивізія протягом 5 днів утримувала місто Сен-Віт недалеко від бельгійсько-німецького кордону на північній ділянці Арденнского виступу. Це маленьке місто також було місцем перетину важливих доріг в Арденнах - за планом німці розраховували взяти його в 18:00 вечора 17 грудня, але це вдалося лише 21 грудня. Такі затримки для німців були неприпустимі. Американські війська відступили і залишили місто, але оборона міста Сен-Віт також сильно загальмувала наступ німців. Але зате союзники утримали Бастонь. Оборона обох міст збила темп німецького наступу і дала можливість союзникам перекинути в Арденни додаткові війська.
19 грудня 1944 року генерал Ейзенхауер скликав нараду в Вердені, щоб обговорити обставини, що склалися в результаті німецького контрнаступу. Ще за тиждень до цих подій, 12 грудня, генерал Паттон обговорював можливість прориву німців з лівого флангу в секторі 1-ї армії, в результаті чого був розроблений план контрнаступу 3-ї армії на випадки подібної акції противника.
Час початку атаки генерал Джордж Паттон визначив: 04:00 - 22 грудня. 3-тя армія перейшла в контрнаступ, атакувала німецькі війська з півдня і почала просуватися до міста Бастонь на допомогу 101-ї повітряно-десантної дивізії.
Контрнаступ союзників і поразки німецьких військ
До кінця грудня погода покращилася і союзники негайно цим скористалися. Авіація союзників стала наносити удари по наступаючим німецьким військам і бомбити лінії постачання німецьких військ, які відчували гостру нестачу пального, так як не змогли захопити паливні склади в Льєжі і Намюре. Вони не змогли досягти навіть першої мети операції - захоплення мостів через річку Маас, так як не дійшли до річки. Тим часом американські війська, посилені за рахунок передислокації з інших ділянок фронту, завдали контрудар з півдня в напрямку міста Бастонь, а 1-ша американська армія разом з 30-м англійським корпусом повністю зупинили наступ противника. 101-ша повітряно-десантна дивізія в Бастоні стримала натиск противника.
Наступ вермахту захлинувся у бельгійського міста Селль (Celles) вранці 25 грудня 1944 року всього лише в 6 км від річки Маас і моста в місті Дінан. За іронією долі це був останній населений пункт на шляху до Маасу. Тут було «вістря» Арденнского виступу, тобто найзахідніша точка німецького наступу в Арденнах. Тут 2-га німецька танкова дивізія, що наступала в авангарді 5-ї танкової армії, потрапила в оточення у містечка Селль. 2-у німецьку танкову дивізію оточили 2-га американська і 11-та британська танкові дивізії. Це був рідкісний випадок в історії, щоб в битві зіткнулися дві дивізії супротивників з однаковими номерами.
25 грудня 1944 року наступ німецьких військ в Арденнах закінчилося повним провалом. Вони не виконали навіть тактичних завдань - не змогли захопити мости через річку Маас, і навіть не досягли самої річки. В основному це було пов'язано з проблемами постачання німецьких військ паливом і боєприпасами. Незважаючи на накази Гітлера продовжувати наступ, німецькі війська почали відхід.
3-тя американська армія, звільнивши Бастонь, вклинилася в південний фланг німецьких військ, цим самим перерізала лінії постачання німців, на південь від Бастоні. Німецька 5-а танкова армія опинилася під загрозою оточення. У вермахту для відступу залишався тільки «коридор» на північ від Бастоні шириною всього 40 км - він з обох сторін прострілювався перехресним вогнем американських 155-мм гармат. Додатково до всього цього, американська авіація регулярно здійснювала нальоти на відступаючі німецькі війська.
3 січня 1945 року англо-американські війська від дрібних контратак перейшли в повномасштабний наступ на німецькі позиції. 7 січня 1945 року Гітлер погодився вивести всі війська з Арденн, і таким чином, це призвело до припинення всіх наступальних операцій вермахту на даній ділянці фронту і планомірного відступу німецьких частин.
15 січня 1945 року частини 1-ї і 3-ї американських армій з'єдналися на північ від Бастоні в районі міст Уффаліз і Новілль, тим самим ліквідувавши більше половини Арденнского виступу.
Результати
До 29 січня союзники повністю ліквідували Арденнський «виступ» і почали вторгнення в Німеччину. Не виконавши поставлених завдань, німецький контрнаступ закінчилося провалом. Вермахт втратив в боях понад третину бронетехніки і практично всю авіацію яка брала участь у наступальній операції, а також велику кількість ресурсів, палива і боєприпасів, яких і так не вистачало вермахту в кінці війни.
Незважаючи на те, що німецьке командування не досягло поставлених результатів, Арденнська операція затримала наступ англо-американських військ на Рейні на 6 тижнів: Союзники планували наступ на 18 грудня 1944 року, але довелося перенести його на 29 січня 1945 року.
Opmerkingen